"Бандерівцем потрібно бути сьогодні. Щохвилини, у кожній дії та в кожній думці. Бо живемо в час, коли виклики, що стоять перед Нацією, такі великі, що відповісти на них можуть лише люди бандерівського типу". Так висловився у своєму блозі на "Українській правді" голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок.

Лідер "Свободи" зазначив:

"Яким же має бути бандерівець сьогодення?! Які його прикмети? Що необхідно, аби ним бути?

Про Бандеру неможливо говорити в минулому часі. Бандера як прапор, як носій Священної ідеї буде актуальним, доки триватиме боротьба за Велику Україну, за національну та соціальну справедливість, вічне змагання між Добром і Злом.

У родині Степана Бандери бандерівцем був кожен. Батько Степана Бандери отець Андрій був добрим душпастирем, староугринівським парохом і, водночас, опікувався народною освітою, прекрасно розумівся на рільництві, а коли стало потрібно – дістав шаблю і пішов проголошувати Українську державу – Західно-Українську Народну Республіку в Калуші. Був капеланом Української Галицької Армії, пройшов з нею всі кола військових лихоліть, натерпівся від польських окупантів, загинув у московській большевицькій неволі. Жив в умовах окупації, але творив повноту українського буття навколо себе. Творив Українське Життя – тотальне, вільне і повновартісне, ніколи не йшов на компроміси з окупантами, не зневірювався і не здавався.

Степан був добрим сином свого батька. Це лише в уяві ворогів України він не вилазив із криївки та не знімав з плечей кріса. Бандера теж творив повноту національного буття навколо себе: був активним пластуном, творив сільські "Просвіти", молодіжне товариство "Луг", організовував народну самодіяльність та брав у ній найактивнішу участь, співав у хорі, був активним діячем студентського товариства "Основа", навчався в сільськогосподарській академії, організовував сільські кооперативи, працював у бюро товариства "Сільський господар", був членом гуртка студентів-рільників і, звісно, бойовиком УВО та Провідником ОУН. Марнувати час, зневірюватися – не було коли. Плекав Українське Життя. І теж не йшов на жодні компроміси зі Злом. За кожним його Словом йшов Чин. А перед ними – Віра та Ідея.

Бандерівцями були брати Степана – Олександр, Василь та Богдан, які до останнього подиху не здавалися і до кінця виконували свою місію. Прізвище Бандера з честю пронесли його сестри Оксана, Марта-Марія та Володимира, що перетерпіли всі лихоліття польської і совєцької окупації, не зрадили, не здалися, не зневірилися і не зупинялися, доки жили. Бандерівцями були мільйони українців їхнього покоління. Вони вірили, боролися, гинули – але не зневірювалися і не здавалися.

Тому бути бандерівцем сьогодні, як і тоді – це вірити у нашу Велику Ідею, щохвилини, в будь-якому місці творити повноту українського буття. Не марнувати часу. Не йти на компроміси зі злом. Кожне слово звіряти з ідеєю та підкріплювати чином. Пам'ятати, що у Нашій Справі немає дрібниць, але не розмінюватися на дріб'язковість.

1 січня 2012 року марші, мітинги та інші акції до дня народження Провідника української Нації Степана Бандери відбулися у Києві, Луганську, Полтаві, Умані, Запоріжжі, Харкові, Горлівці, Одесі, Кіровограді, Сумах, Тернополі, Рівному, Львові та багатьох інших великих і малих населених пунктах України.

Приєднуйтесь! Бо ми – бандерівці! І ми – йдемо!".
Прес-служба ВО "Свобода"