Оперативная поставка новостей Луганска и Луганской области, шахтерского края, расположенного в восточной части Украины - Донбассе (Донецком бассейне).
Главные рекомендуемые рубрики: новости города Луганска и всей луганской области, общественная жизнь областного центра, деловые и торговые отношения бизнеса и услуг. новости Украины, России и всего мира,
новости всемирной сети интернет, новости шоу-бизнеса и жизни знаменитостей, интересные новости общества, видео новости.
1
Главное средство массовой информации о самом главном в жизни края.
Практично всі учасники дебатів про введення в Україні другої державної мови уникають в обговоренні двух проблем, які породжує реалізація цієї окупаційної забаганки. Це неможливість втілення реальної двомовності в життя та порушення прав людини щодо українців.
Щодо порушення прав українців, то Україна має багатий досвід ігнорування цих прав. Тут нема описки. Саме Україна, а не в Україні. Адже суди відмовляють українцям в праві отримати освіту українською мовою, в праві отримати інформацію про товар українською мовою чи в праві чути від міського голови згідно Конституції виключно українську мову саме іменем України. Тож з цим особливих складнощів не буде. Та й не всім українцям хочеться знати і мати права. Адже це виводить на таке поняття, як гідність. А для багатьох українців гідність – це можливість похизуватись отриманими подачками за важку малопрестижну роботу в Україні чи за її межами на будівництві, в сільському господарстві, проституцією чи підмиванням задниць чужим дітям та чужим батькам.
Складнощі будуть з реалізацією, хай навіть і декоративної, двомовності. У законі про другу державну мову доведеться ввести статті про необхідність вивчення двох мов.
Про встановленої, статтею 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, заборони приневолення до примусової чи обов¢язкової праці, в тому числі, з навчання чужої мови, спілкування чужою мовою та перекладу з чужої мови промовчимо. Адже зразу виявиться, що нацмен тожє чєлавєк. Не заперечую – чєлавєк. Та до людини йому, нацмену, не дає дорости Рамкова конвенція "Про захист національних меншин". Хоч і сало любить як людина. Навіть пташку, що гарно цвірінькає на честь сала назвав – салавєй. Тож про права усі мовчать і я мовчу.
А от щодо різних українських текстів у перекладі на русскій язик скажу. Таке вже було. На початку 20 століття друкувались російськомовні тексти українських народних пісень. "Ах, нє хаді, Грішка, да і на пікнік" – це вам не якесь "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Ця спроба чергового паразитування провалилася через кумедність текстів та ще живу самоповагу українців. Тоді для знищення нації не побоялись абсурду. Не побояться абсурду і зараз. Дуже вже заманливо – до вкраденої історії добавити ще й культуру.
Тож до справи. Тим більше, що є відносно позитивний досвід періоду сересера. Уперше пісня пілота у фільмі київської кіностудії "Винищувачі" прозвучала українською мовою:
В далекий край товариш відлітає,
Вітрець знайомий вслід за ним побіг.
І рідне місто в синяві зникає,
Зелений сад, знайомий дім, дівочий сміх.
Коли ж мій друг повернеться додому
З польотів дальніх, з бойових доріг,
В кварталах рідних він зустріне знову
Зелений сад, знайомий дім, дівочий сміх.
А вже згодом розлетілася 1\6 частиною суші в іншомовному варіанті: "В дальокій край таваріщ улєтаєт...".
Імовірно, саме україномовний першотекст цієї напрочуд гарної пісні не допустив повторення долі іншої, російськомовної, пісні авіаторів, яка доспівалася до досить збоченського варіанту тексту: "пєрвим дєлом ми іспортім самальоти, ну а дєвушек іспортім ми патом".
Ну да, буде хтось інший чекати поки ти "іспортіш" стальную птіцу. Усвідомлення, що ментальність нації зробила помилку у визначенні статевих пріоритетів, імовірно, і є однією з причин агресивного ставлення певних осіб до мови.
Пєсня а палатєнце (Пісня про рушник)