"Реальная газета"

Трудовая миграция из Луганской области поставила много новых сложных вопросов: в шахтерских городах и поселках брошенное жилье очень быстро лишалось даже подоконников и батарей. Из этих квартир в скором времени постепенно выносилось все мало-мальски ценное. В областном центре, как оказалось, оставленное жилье может рано или поздно обрести нового хозяина.

Готовя предыдущий материал к публикации (см. РГ №19 от 21 мая 2008г.), редакция газеты, безусловно, ожидала, что тема жилья, принадлежащего мигрирующим гастарбайтерам, вызовет неоднозначную оценку участников конфликта. Однако, описывая инцидент между подполковником милиции Еленой Ефановой, отправившейся на заработки в Грецию, и СИЗО, в чьем ведомстве оказалось жилье пенсионерки, мы вовсе не имели целью сформировать ложное общественное мнение по данному делу. С нашей точки зрения, журналист в каждой конкретной ситуации должен стремиться овладеть общей тенденцией, изучая общественные и социальные процессы – к чему мы и стремились.

А поскольку журналистская этика предполагает право всех сторон высказать собственное мнение, сегодня мы предоставляем право изложить свою точку зрения Управлению государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний в Луганской области. Текст разъяснения, полученного от главного специалиста управления, юрист-консульта Артема Виноградова, мы публикуем полностью и без изменений.

„Луганський слідчий ізолятор УДДУПВП у Луганській області та безпосередньо Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області після ознайомлення із статтею (мовою оригіналу) «Раскаленные квадратные метры» вважає, що викладені у цій статті відомості не відповідають дійсності, є такими, що призначені для введення громадськості у оману, що має на меті створення суспільного резонансу безпосередньо перед судовим засіданням.

Луганський слідчий ізолятор та управління ДДУПВП у Луганській області вважають недоречним вживання терміну «квартира» замість терміну «кімната гуртожитку», бо вживання цих термінів призводить до різних правових наслідків.

Щодо вживання терміну «пострадавшая» (мовою оригіналу).

На думку Управління ДДУПВП та Луганського слідчого ізолятору застосування терміну «Потерпіла» є неможливим у зв’язку із тим, що якщо є потерпіла сторона, то обов’язково має бути обвинувачена чи винна сторона. Таким чином, якщо у спорі між Єфановою О.І. та Луганським слідчим ізолятором УДДУПВП в Луганській області громадянка Єфанова є потерпілою стороною, то цілком логічно, що роль винної сторони безпідставно дісталась Луганському слідчому ізолятору. Хочу зауважити, що відповідно до одного з принципів презумпції невинуватості, який передбачає неможливість публічно називати будь кого винним до набрання рішенням суду законної сили, такі дії є неправомірними.

По суті викладених фактів в статті під назвою (мовою оригіналу) «Раскаленные квадратные метры», яка була розташована на 12 сторінці в номері 19 (119) від 21 травня 2008р. у виданні (мовою оригіналу) «Реальная газета Ижица» пояснюємо наступне:

Відповідно до Рішення виконавчого комітету районної ради народних депутатів №247 від 11.10.1988р. «Про уточнення правового статусу будинку №5 по вул. 24-а лінія», виконавчий комітет районної ради народних депутатів вирішив встановити статус будинку №5 по вул. 24-а лінія як «Гуртожиток для малосімейних» співробітників установи УЛ-314/189 (на теперішній час це є Луганський слідчий ізолятор). Як зазначено в резолютивній частині вищезазначеного документу виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів вселення в будинок установи проводиться не по ордерам, а по письмовому дозволу адміністрації установи, квартплата та комунальні послуги сплачуються до каси установи.

Таким чином вбачається, що ствердження осіб, думка яких була висловлена в попередньому номері вищезазначеної газети, з приводу неправомірності дій Луганського слідчого ізолятору при прийнятті рішення про вселення чи виселення з кімнати гуртожитку без участі органів місцевого самоврядування є такою, що не відповідає дійсності і не ґрунтується на Законі. Крім того, Статтею 128 Житлового кодексу Української РСР передбачено Порядок надання жилої площі в гуртожитках. Даний нормативно-правовий акт визначає, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету...

Відповідно до Статті 129 ЖК УРСР «Ордер на жилу площу в гуртожитку» на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Вивчення цього ж документу обґрунтовує недоречність застосування термінів «квартира» та словосполучення «виселити кавартиронаймача з його власної квартири», що розміщено перед заголовком статті (Раскаленные квадратные метры) у номері 19 (119) від 21 травня 2008р. у виданні «Реальная газета Ижица».

Громадянкою Єфановою О.І. та її представниками спільною думкою яких стала неможливість виселення Єфанової О.І. без надання іншого житлового приміщення є також необґрунтованою у зв’язку з тим, що стаття 71 ЖК УРСР «Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами» передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем.

Наголошую на тому, що жодної заяви про продовження такого строку від Єфанової до адміністрації Луганського слідчого ізолятору не поступало, також відсутен перелік осіб, яким у разі застосування ст. 71 ЖК УРСР обов’язково надається інше житлове приміщення. Проаналізувавши вищевикладені факти вбачається, що всі дії адміністрації та житлово-побутової комісії Луганського слідчого ізолятору ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Хочеться зауважити, що перед застосуванням ст. 71 ЖК УРСР житлово-побутовою комісією було проведено цілий ряд заходів для встановлення факту не проживання гр. Єфанової О.І. в кімнаті №14 гуртожитку.

Додатково про відсутність фактору «незаконності» дій адміністрації Луганського слідчого ізолятору свідчить той факт, що після проведення перевірки Жовтневою районною прокуратурою м. Луганська по зверненню Єфанової О.І. на адресу Луганського слідчого ізолятору припису прокуратури про усунення недоліків чи про приведення дій адміністрації СІЗО у відповідність до Законів України не надходило”.

Наталия КОНОНОВА

Заголовок

Заголовок

111... читать дальше >>>