Citynews

21 ноября в Украине прошел второй тур президентских выборов. Верховная Рада выразила недоверие Кабинету Министров при повторном голосовании. За соответствующие пункты постановления "О стабилизации политической и социально-экономической ситуации в Украине и предотвращении антиконституционных действий и сепаратистских проявлений, угрожающих суверенитету и территориальной целостности Украины", проголосовали 229 депутатов при необходимых 226. Парламент принял решение выразить недоверие Кабинету Министров Украины, следствием которого должна стать отставка Кабинета Министров Украины.
Тогда же Рада отменила свое решение об одобрении программы деятельности Кабмина "Последовательность. Эффективность. Ответственность." Как известно, результаты второго тура были признаны Верховным Судом Украины недействительными ввиду массовых фальсификаций. Верховный Суд признал неправомерными действия ЦИК по установлению результатов второго тура выборов Президента, а также отменил постановление о признании победителем второго тура выборов премьер-министра Виктора Януковича. Верховный Суд обязал Центральную избирательную комиссию провести переголосование второго тура выборов Президента 26 декабря 2004 года.

Дорогие луганчане!

Я обращаюсь к вам от имени городской власти Луганска и от себя лично, придите в воскресенье на избирательные участки и отдайте свои голоса за того, за кого вы считаете нужным.

- Не бойтесь выражать свою волю – волю гражданина Украины;

- Не позволяйте навязывать себе чужие мысли и решения; голосуйте так, как велят вам сердце и разум.

Пока еще мы демократическая страна, и народ вправе выбирать себе президента, опираясь на собственное мнение, а не под прессом системы. Нам жить в Украине, нам и нашим детям строить здесь свое будущее. Скажите свое слово, выразите свою волю, реализуйте свое демократическое право, исполните свой гражданский долг! Украина – наша страна, и наши голоса станут серьезным, ощутимым вкладом в ее будущее. Возможно, 26-е декабря 2004 станет определяющей датой в отечественной истории. И дай нам Бог, чтобы мы не ошиблись в своем выборе.

До переголосования второго тура президентских выборов остается четыре дня: в это воскресенье граждане Украины должны отдать свои голоса за уверенное, стабильное, демократическое будущее страны, за будущее наших детей и внуков, за жизнь без давления и насилия. Луганск – полумиллионный областной центр, город, в котором живут рабочие, шахтеры, люди науки, культуры, наша интеллигенция. Мы разные по социальному статусу, взглядам, идеологическим приоритетам, но все мы хотим жить в свободной и сильной стране, в европейском государстве (по уровню доходов на человека, по качеству жизни), в котором прожиточный минимум соответствует минимальной заработной плате, в котором целью государственной власти является не обогащение «рулящих» страной, а развитие государственной экономики: рост доходов на душу населения в сочетании со стабильностью отечественной валюты; возрождение депрессивных регионов; движение вперед, а не регресс. Возврата в прошлое уже не будет, мы не войдем два раза в одну и ту же реку. Настало время начать движение по демократическому пути, выбрать государственный строй, а не режим.

Уважаемые работники правоохранительные органов!

Я прошу и призываю вас отстаивать 26-го декабря достоинство Украины, право народа на свободный выбор, быть мудрыми и мужественными, следовать Закону «О выборах президента Украины», не поддаваться давлению административного ресурса. Именно от вас во многом зависит то, как пройдут выборы в нашем регионе, насколько честными и прозрачными они будут. Не игнорируйте Закон, будьте опорой, а не препятствием свободному волеизъявлению луганчан. Помогите избежать провокаций против горожан. Милиция всегда должна быть с народом!

Уважаемые работники средств массовой информации Луганска!

Я хочу попросить вас об одном – будьте объективными и корректными, не становитесь разжигателями вражды между западом и востоком Украины. Сила страны в ее единстве, в этом заключается и сила нашего народа: мы разные, говорим на разных диалектах, возможно, симпатизируем разным политикам, но мы – одно целое. Вспомните историю. 1919 год, 22 января – «Злука»: объединение Западноукраинской и Украинской Народной республик, вспомните 1990 год: миллионы украинцев выстроились в живую цепь между Киевом и Львовом в знак единства, соборности. Зачем мы рушим то, что было построено такими усилиями? Запад - наша вторая половина, наши сограждане.

Исключите в своих материалах однобокость, волюнтаризм, иногда откровенное хамство.Давайте агитировать, исходя из того, что мы живем в ХХI веке, в современном демократическом обществе. Давайте отстаивать свои взгляды в рамках правового поля, использовать аргументы, а не сленг, без грубых эпитетов и неуместных параллелей, на языке интеллигентных здравомыслящих людей.

Уважаемые работники бюджетных организаций, руководители предприятий и учреждений!

Помогите не допустить фальсификаций выборного процесса в Украине, в нашем областном центре. Давайте поможем луганчанам реализовать законное право выбора не советом, не просьбой и не указанием проголосовать за конкретного кандидата, а обеспечением свободных демократичных условий для голосования. Давайте избавим сотрудников и подчиненных от навязывания идей и чужих мыслей, оставим право выбирать будущего Президента каждому самостоятельно, руководствуясь симпатиями и предпочтениями самих избирателей.

Уважаемые работники государственного аппарата!

Вам лучше других известны постулаты законодательства Украины, равно как и любой другой независимой страны. Наша святая обязанность не превратить предстоящее голосование в фарс, сделать его максимально прозрачным. На нас смотрит вся страна, давайте докажем себе и согражданам, что мы способны сделать осмысленный выбор, без массового психоза и подтасовок, свободно и уверенно, от чистого сердца, дав право нашим потомкам жить в развитом европейском государстве, государстве со стабильным настоящим и великим будущим, под мирным небом и горячим солнцем. Мы достойны честных выборов.

душа радуется, когда читаеш такие Слова.
Мы победим, потому что мы заслужили это, потому что мы сильны, потому что долго этого ждали, потому что еще наше прадеды боролись за УКРАЇНУ, не как териорию, а как за могучую Державу.
Мы одно целое Восток и Запад, мы Народ, ми УРАЇНА!
СЛАВА УКРАЇНІ і всім хто в неї вірить!

БРАВО! Спасибо Евгению Бурлаченко за такие слова.
Я впринципе и думал что честный человек, а тем более сотрудник СБУ, не может поддерживать преступника.
Спасибо большое.
Наш президент ЮЩЕНКО!

За народ!

За Україну, правду, за народ,
За слово чесне, право, та за волю,
Він вивів на Майдан своїх дітей,
Єднаючись з народом в одне коло!
Він вивів на Майдан своїх дітей,
Єднаючись з народом в одне коло!

Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!
Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!

Ми нашу Україну збережем
І землю рідну не дамо нікому!
І (...) буде наш президент!
Єдиний для усіх - всього народу!
І (...) буде наш президент!
Єдиний для усіх - всього народу!

Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!
Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!

Всі люди на українській землі
Єднаються і борються за правду!
Не ділять Схід і Захід у дворі!
Ми України діти, сестри, браття!
Не ділять Схід і Захід у дворі!
Ми України діти, сестри, браття!

Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!
Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!

Єднаймось, люди, з Заходу на Схід!
Єднаймось люди з Півночі на Південь!
Збудуєм ми державу на весь світ!
І щастя в дім прийде та радість буде!
Збудуєм ми державу на весь світ!
І щастя в дім прийде та радість буде!

Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!
Борімось ми за правду!
Борімось за народ!
За рідну землю, слово!
За свій козацький рід!

Жаль, что здесь не написали его последнюю фразу, придется написать. По ящику показали, как он сказал- "Я русский человек, родился в России, и родной язык мой русский, но, последнюю фразу скажу на украинском- НАС БАГАТО,І НАС НЕ ПОДОЛАТИ !!!"

Если Ю - это то, что вы ждали, то вы убогие

Найбагатша людина України Ахметов: Якби я пограв вибори, я б пішов у парламент і був би в опозиції
В пятницу, последний день агитации свой последний мессидж посылали не только главные политики, но и главный олигарх страны. Вечером телеканал "Украина" предоставил эфир своему владельцу Ринату Ахметову.

Было очевидно, что Ахметов напряжен. Он постоянно резко наклонял тело вперед, и складывалось впечатление, что он подпрыгнет как пружина.

Главный посыл – он готов жить в Украине Ющенко и носить как Штирлиц оранжевый цвет. За пятнадцать минут эфира почти не одного наезда в сторону лидера оппозиции, даже защита Юлии Тимошенко, которую изобразили на Донбассе неким Цербером.

Ахметов будет заниматься бизнесом и работать на Донбасс, но если его захотят поставить на колени, обещает крайние меры – пойти в политику.

В первом вопросе Ахметов говорил, что было бы неплохо, если бы Ющенко и Янукович жили как он и Суркис:

- Мне хотелось бы, чтобы политики, не регионы между собой выясняли отношениями, а чтобы была борьба идей.

- Что вы в будущем или даже сейчас предпочтете: дружбу с Россией и ЕЭП или Евросоюз и НАТО.

- Вы знаете, если вы хотите меня спросить: я за дружбу с Россией, я за экономическое партнерство с Россией? Я вам однозначно отвечу: да! И покажите мне какую-то страну в мире, которая не хотела бы дружить с Россией.

Но если вы меня спросите, я за дружбу с США или за экономическое партнерство с Америкой, я точно так же отвечу – я за. И покажите мне точно так же хоть одну страну в мире, которая не хотела бы дружить с Америкой.

Если вы хотите меня спросить, я за то, чтобы мы вступили в Европейский союз, я точно так же отвечу: я за.

На мой взгляд, не нужны нам крайности. Что, если я дружу с одним, значит, я должен поругаться со всеми остальными? И если я дружу с одним, то с другими я не буду разговаривать?

- Но нас, жителей Донбасса, все таки обвиняют, что мы больше привержены к России, находясь на границе с ней.

- Я думаю, все хотят строить нормальные, конструктивные отношения с ней.

- Ринат Леонидович, как вы оцениваете такую ситуацию: президент Янукович, премьер-министр Ющенко или наоборот.

- Хм, я вам скажу так... В демократическом государстве та партия, которая одержала победу на выборах и получила большинство голосов, в руки берет власть и ответственность. Проигравшая сторона уходит в оппозицию.

Мне тяжело сказать, как поступит в этом случае проигравшая сторона, но если вы хотите спросить у меня, что, если бы я баллотировался на пост президента и проиграл и мне предложили бы возглавить правительство, согласился бы я или нет? Я вам однозначно скажу – нет!

Я бы ушел в парламент и был бы в оппозиции.

- И все же, на ваш взгляд, что ожидает Донбасс от власти Виктора Ющенко?

- Но мы должны еще увидеть результаты выборов 26 числа... Я вам скажу так: кто бы не одержал победу, кто бы ни стал президентом – Виктор Янукович или Виктор Ющенко – Донбасс будет жить, работать и процветать. Я в этом глубоко убежден.

Фраза, где говорят, что Донбасс никто не ставит на колени и никому поставить не дано, на мой взгляд, здесь не уместна. Я думаю, новоизбранный президент не может думать о том, как поставить свой народ на колени, у него более серьезные задачи. Он должен думать, как посадить народ за руль собственного автомобиля. И желательно, чтобы была возможность выбрать ту или другую машину купить.

- Мне неприятно за дальнейший вопрос, но напомню вам цитату из Юлии Тимошенко о том, что Донецкую и Луганскую область нужно оградить колючей проволокой и вас, цитирую, заставить мыть подъезды. Как вы расцениваете эти слова.

- Вы знаете, я с уважением отношусь к любой профессии. Но, если это было сказано в мой адрес, я так понимаю, что это только для того, чтобы меня обидеть, унизить, оскорбить.

Я хочу сказать, что у меня можно отобрать только жизнь, но не честь и достоинство. Это первое.

Второе. Если вы хотите у меня спросить, верю ли я, что госпожа Тимошенко сказала такие слова? Я ответил бы так: Юлии Владимировну можно любить или не любить, уважать или не уважать, разделять ее взгляды или не разделять, но нельзя сказать, что она глупая женщина.

Поэтому, я думаю, что это слухи. Такие слова мог сказать только ограниченный человек. Но правильно адресовать этот вопрос не мне, а Юлии Владимировне. Дайте ей возможность, предоставьте ей эфир и задайте вопрос: говорила она так или не говорила?

А после этого будем обсуждать ее слова.

- Но вы должны со мной согласиться, что есть в окружении Ющенко, помимо Юлии Тимошенко, экстремистски настроенные лидеры, которые все-таки хотели бы воспользоваться ситуацией и поставить Донбасс на колени?

- Вы знаете, я всегда говорил, что буду заниматься футболом и бизнесом. И если действительно, во что я не верю, это произойдет, я перестану заниматься бизнесом, уйду в политику, буду в оппозиции и сделаю все возможное, чтобы Донбасс на колени не поставили.

- Ну и последний вопрос, поскольку вы президент футбольного клуба "Шахтер", нашей любимой команды: в какой форме будут играть наши любимцы.

- Я думаю, что вы слышали, что по этому поводу говорил господин Луческу (тренер Шахтера): можно поменять жену, любовницу, но не традиции. Я с этим полностью согласен.

Я вам скажу, что могу повлиять на все процессы, но никогда я не буду, как говориться, делать покушение на традиции. Тем более, я вам скажу по поводу оранжевого цвета, очень много в стране ходит жизненных анекдотов. Я вам хочу рассказать одну жизненную историю.

Говорят, в Киеве, одна бизнес-группа поддерживала на выборах Виктора Януковича. Где-то через неделю полторы их руководитель приходит в офис весь в оранжевом. Все в шоке. Говорят, "ну, а что случилось, что произошло, у нас изменились взгляды или, по большому счету, поменялась наша линия? " Он посмотрел по сторонам, говорит: "Да нет, все так же". "А что за цвет у вас?" А он говорит: "Вы знаете, Штирлиц тоже ходил в немецкой форме".

Поэтому хочу сказать: мы играли, играем и будем играть в своих родных цветах. Цветах донецкого "Шахтера".
http://www3.pravda.com.ua/archive/2004/december/24/6.shtml

Я тоже хочу выразить свою благодарность Евгению Бурлаченко за его выступление. Я сама родом из Луганщины.г.Краснодон. Но живу уже более 20 лет в Бердянске. И мне очень жаль, что мои земляки (не все),проявляют какую-то агрессивность к людям, не разделяющим их взгляды. У нас свобода выбора и никто не имеет права навязывать свое мнение, а тем более устраивать гонения на "инакомыслящих" Украина своей Оранжевой революцией показала всему миру, что мы народ, имеющий свой голос и свою волю. И тысячи наших соотечественников,живущих за границей, и людей, которые до сих пор не знали, что есть такая Украина, поддержали нас. Я очень надеюсь что прорыв информационной блокады на Луганщине, поможет многим открыть их глаза и души и увидеть кто есть кто. Удачи вам, земляки. Счастья и благополучия и нового Народно Президента!!!

СПАСИБО

Буває, в неволі іноді згадаю ...
Тарас ШЕВЧЕНКО Буває, в неволі іноді згадаю ...

Буває, в неволі іноді згадаю
Своє стародавнє, шукаю, шукаю,
Щоб чим похвалитись, що й я таки жив,
Що й я таки бога колись-то хвалив!
Шукаю, шукаю... господи б, хотілось
Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткнувсь
На таке погане, що так і заснув,
Богу не молившись!.. От мені приснилось...
Свинею заснувши, звичайне, такий
І сон приверзеться... ніби край могили
Пасу я ягнята, а я ще малий;
Дивлюся, могила ніби розвернулась,
А з неї виходить неначе козак,
Уже й сивоусий собі неборак,
Та і йде до мене... Я собі звернулось,
Щеня мов під тином,— звичайне, мале,
То й перелякалось. От мене бере
Неначе на руки та несе в могилу,
А чорна могила ще гірше розкрилась.
Дивлюся, в могилі усе козаки:
Який безголовий, який без руки,
А хто по коліна неначе одтятий;
Лежать собі хлопці, мов у теплій хаті.
«Дивися, дитино, оце козаки
(Ніби мені каже), на всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино,
Усі ті могили, усі отакі.
Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить!
Лягла вона славно, лягла вона вкупі
З нами, козаками! Бачиш, як лежить —
Неначе сповита!.. Тут пана немає,
Усі ми однако на волі жили!
Усі ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та бог його знає,
Коли-то те буде. Дивися ж, дитино!
Та добре дивися,— а я розкажу,
За що Україна наша стала гинуть,
За що й я меж ними в могилі лежу.
Ти ж людям розкажеш, як виростеш, сину
Слухай же, дитино». А потім ягнята
Приснились у житі, лановий біжить
Та б'є мене добре — і ніби, проклятий,
Свитину здирає... І досі болить,
Як сон той згадаю. А як нагадаю
Козака в могилі, то й досі не знаю,
Чи то було справді, чи то було так,
Мара яка-небудь. Мені той козак
Розказував ось що...

«Не знаю, як тепер ляхи живуть
З своїми вольними братами?
А ми браталися з ляхами!
Аж поки третій Сигізмонд
З проклятими його ксьондзами
Не роз'єднали нас... Отак
Те лихо діялося з нами!

Во ім'я господа Христа
І матері його святої!
Ляхи прийшли на нас войною!
Святиє божії міста

Ксьондзи скажені осквернили!
Земля козача зайнялась
І кров'ю, сину, полилась.
І за могилою могила,
Неначе гори, поросли
На нашій, синочку, землі!
Я жив на хуторі, з ..... *
Я стар був, немощен. Послав
З табун я коней до обозу,
Гармату, гаківниць два вози,
Пшона, пшениці, що придбав,
Я всю мізерію оддав
Моїй Україні небозі...
І трьох синів своїх. «Нехай,—
Я думав, грішний перед богом,—
Нехай хоть часточка убога
За мене піде, за наш край,
За церков божію, за люде,
А я молитись в хаті буду».
Бо вже не здужав, сину, встать,
Руки на ворога піднять!
Зо мною, слухай же, остались
Данило, чура мій, та я,
Та Пріся, дочечка моя!
Воно ще тілько виростало,
Ще тілько-тілько наливалось,
Мов та черешенька!.. За гріх,
За тяжкий, мабуть, гріх великий,
Не дав мені святий владика
Очей нарадувать старих
Моїм дитятком!..
Не ходили
Ксьондзи по селах, а возили
На людях їх з села в село,—
Такеє-то у нас було!
Якось їх, клятих, і до мене
Вночі на хутір занесло.
А з ними челядь їх скажена,
Та ще драгуни... Дай мені
Хоч коли-небудь, боже милий,
На світ твій виглянуть з могили —
Спряжу всю шляхту на огні!
Вони, вони — не бійся, сину! —
Вони, ксьондзи, мою дитину
З собою в хату завели,
Замкнулись п'янії, я бачив.
А челядь п'яна полягала
У клуні на соломі спать,
Драгуни теж. А ми з Данилом
Соломи в сіни наносили,
А клуню просто запалили...
Не встануть, прокляті, оп'ять
Дітей козачих мордувать,
Усі до одного, згоріли!
І Пріся бідная моя
Згоріла з клятими! А я...
На пожарищі хрест з Данилом
Поставили та помолились,
Заплакали... Та й потягли,
На коней сівши, до обозу,
Синів всіх трьох моїх найшли
Та в добрий час і полягли
Отут укупі!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А як ми бились, умирали,
За що ми голови складали —
В оці могили? Будеш жить,
То, може, й знатимеш, небоже,
Бо слава здорово кричить
За наші голови... А може,
І про могили, і про нас
З старцями божими по селах
Правдива дума невесела
Меж людьми ходить...»

[Перша полонина 1850.
Оренбург]

Довольно интересная статья (политика)
http://users.iptelecom.net.ua/~cdrom/

этот фильм специальный совет цик не признал предвыборной агитацией или контрагитацией. это - журналисткое расследование. фамилии кандидатов тут упоминаются, но речь идет о деятельности их штабов. это надо знать, перед тем как сделать выбор!

ЗВИЧАЙНИЙ БАНДИТИЗМ
"Все можна зробити штиками. Але всидіти на них – ні."
Еміль Жирарден.

Вибори - 2004 увійдуть в історію України, як найбрудніші та найганебніші. Для досягнення перемоги свого кандидата будь-якою ціною, влада вдавалася до підкупу, підробки виборчої документації, йшла на співпрацю з бандитами. Після першого туру, в якому переміг опозиційний кандидат Віктор Ющенко, в країні почалося справжнє свавілля.

Брутальна поведінка влади спричинила помаранчеву революцію після другого туру голосування. За підтримки народу Верховний Суд скасував як несправедливу оголошену старим складом Центральної виборчої комісії перемогу Віктора Януковича. Тепер, 26 грудня відбудеться переголосування. І для того, щоб воно пройшло чесно, треба знати що вчинили особи, які ще тоді відчували втрату своєї влади.

Володимир Ар’єв, автор програми:
- Поранений і загнаний в кут хижак є найнебезпечнішим. Саме таким виявилися люди, які протягом останніх років керували державою. Втрата повноважень означає для них відповідальність за вчинені злочини, яких було немало. Тому боротьба для них вийшла далеко за межі політичного протистояння. Це була війна за виживання.
Навіть після того, як в Україні відбулися зсуви у кращий бік, ці особи нікуди не ділися. Вони залишаються в країні і далі становлять небезпеку. Вони готові використовувати будь-яку підтримку - починаючи від церкви і аж до кримінального світу. Цьому є прямі докази. В двох епізодах найтяжчого для української демократії місяця – листопада 2004 року.

ЧАСТИНА ПЕРША. ШТАБ ЯНУКОВИЧА

У провладного кандидата протягом виборчої кампанії існувало кілька штабів. Публічний розташований в Києві у колишньому кінотеатрі «Зоряний», неподалік від Центрвиборчкому. Він діяв підкреслено відкрито і цивілізовано.

Але був і таємний штаб – тіньовий. Він був розташований біля будівлі Кабінету міністрів на Музейному провулку, 10. Звідсі відбувалося справжнє керівництво кампанією прем»єра. І він про це знав.

Володимир Ар’єв, автор програми:
- До «Закритої зони» потрапили записи телефонних розмов керівників цього штабу і високих посадових осіб. Більше двох годин записів доводять – влада сфальсифікувала вибори. Розмови розкривають як це робилося у тіньовому штабі Януковича. Ми наведемо найцікавіші моменти. Розмови відбувалися між першим та другим туром голосування, а також після другого туру. Йшлося про дві речі - агітацію та механізми фальсифікації виборів.

В агітаційній кампанії штаб задіяв навіть церкву, яка є відокремленою від держави. Українська православна церква московського патріарахату виступила на боці прем»єр-міністра Януковича. І зробила це не безкоштовно.

6 листопада, після першого туру виборів вдень відбулася телефонна розмова між отцем Віталієм Косовським та одним з керівників штабу Януковича Юрієм Левинцем. Вони говорять про оплату агітаційних послуг священників.

6 листопада 2004р. 15:24. Співрозмовники: отець Віталій Косовський (УПЦ Московського патріархату) та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Косовський: Юрий такой разговор, ну раз уже финансовая сторона пошла то ее наверне нужно сделать правильно.
Левинець: Конечно
Косовський: Накануне в суботу мы беседовали с Блаженнейшим (мітрополит Володимир Сабодан) и он сказал: «Отец Виталий вы вызначьтесь кому воно нужно». Я им сказал, что было направлено всем и мы этот вопрос обсудили, что это неправильно. Протому что есть село, а есть епархия. Представьте себе одеський митрополит получает 1000 гривен, он смотрит и думает: «что это поиздевались над ним специально?»
Левинець: Да это смешно
Косовський: Поэтому он сказал отец Виталий определитесь… Это понятно, мы работали, но сейчас у нас программа: во вторник, в среду, в четверг и в пятницу 3 архирея поедут или полетят мы уже сегодня разговаривали по поводу самолетов и с державой общались в частности полетят на епархиальное собрание, куда будут вызваны все священники. Не благочинные а все. И там раздается им литература, то что мы сейчас сделали и архирей с Киева и управделами. Я вот сейчас сижу у меня вот эти списки, которые мне отдала Елена Николаевна, я на них рисую не на всех, то есть я выбираю толковых, тех с кого можно спросить, когда мы уже приедем туда. Я выбираю, так сказать те приходы, и ставлю на них сумму, как мы обговорили тогда с премьером за обедом. Он сказал обратитесь к Журавскому и с ним все вопросы решайте. Но вот этот вопрос мы или будем решать, да? Или.. Но премьер тогда сказал, вы назначьте, а у нас есть возможности и мы поможем тем кого вы считаете нужным, и кто нуждается.
Левинець: Понятно. Я сегодня же переговорю с этими господами. И еще раз поставлю им задачу. И если вы не против, пусть мне Виталий Станиславович (Журавский) перезвонит мне сегодня вечерком. Хорошо?
Косовський: Да. Еще вот завтра если сейчас Сережа Левочкин договаривается, может премьер сегодня будет в Вышгороде, там будет блаженниший..
Левинець: Я понял
Косовський: Поэтому если еще нужно будет этот вопрос поднять… я еще
Левинець: Спасибо

Після цієї розмови у церквах, які належать Московському патріархату масово почали роздавати агітаційну літературу за Януковича і проти Ющенка. За 5 днів, 11 листопада один з отців робить публічну заяву.

Отець Віталій:
- Ми вважаємо, що для нашої церкви краще буде якщо президентом буде Янукович. Ми в політику не втручаємося. Ми не заставляємо своїх прихожан голосувати тільки за Януковича. Ми росказуємо у кого які справи.

Про власні фінансові справи зі штабом Януковича прихожани церков московського патріархату швидш за все не дізналися.

Здобувши політичну підтримку священників, тіньовий штаб приступив до спецоперацій з фальсифікації другого туру виборів. Один з пунктів плану – вкидання до скринь бюлетенів за Януковича. Це було помічено по всій Україні.

Як вдалося з»ясувати із записів розмов, бюлетені були підробленими. Вони друкувалися в Росії за спеціальним таємним замовленням. Говорячи по телефону, підробні бюлетені мали кодову назву – «пєчєньє».

18 листопада між керівництвом штабу та невідомими – очевидно виконавцями замовлення – відбувається діалог, який свідчить про не дуже якісний друк фальшивок. «Пєчєньє» недопекли.

18 листопада 2004 р. 17:54. Співрозмовники: невідомий та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Левинець: Василий Михайлович
невідомий: Да
Левинець: Тут вопрос такой у наших друзей-соседей. А можно будет киевские печати поставить на документах или нельзя?
невідомий: Я думаю, что можно будет.
Левинець: А, можно, будет, ну хорошо.
невідомий: А вы смотрели, что мы взяли?
Левинець: Что?
невідомий: Ну, то, что в ящиках смотрели это печенье?
Левинець: Да, видел.
невідомий: Ну, вы видели, что оно отличается сильно?
Левинець: Да, да… Я только не могу понять почему.
невідомий: Сильно отличается. И притом везде отличается. И что делать?
Левинець: Не знаю
невідомий: Там совершенно другой шрифт
Левинець: Я знаю.

Дзвінок виробникам фальшивих бюлетенів теж не дає штабістам розуміння ситуації.

18 листопада 2004 р. 17:56 співрозмовники невідомий та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Левинець: Андрей Викентьевич!
невідомий: Да
Левинець: Мы посмотрели на печенье. Дело в том, что оно отличается.
невідомий: То, что мы сделали? Оно в процессе притирки будет такое же
Левинець: Дело не в этом, там видимые изменения есть.
невідомий: Не должно этого быть
Левинець: Есть. Я только не могу понять почему это произошло. Мы тут все не можем понять.
невідомий: Не должно этого быть.

Інформація про неспівпадіння фальшивих бюлетенів зі справжніми викликала паніку. Юрій Левинець дзвонить до Сергія Клюєва – брата віце-прем»єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Андрія Клюєва. Сергій є працівником штабу Януковича.

18 листопада 2004 р. 17:58. Співрозмовники:
Сергій Клюєв та Юрій Левинець (обидва - працівники штабу В.Януковича)

Левинець: Сережа
С.Клюєв: Да
Левинець: Ну, звонил Василий Михайлович, он тоже обратил внимание, что печенье сильно разнится. Ты Андрею (Клюеву?) говорил об этом?
С.Клюєв: Не-а
Левинець: А чего?
С.Клюєв: Не знаю. Это, конечно ерунда. Можем… попалить все. Здесь – точно. Там прокатит – никто не обратит. А здесь – нет. Что делать не знаю. Сказать Андрею надо?
Левинець: Я думаю, да.

«Пєчєньє», судячи з результатів другого туру, було спрямовано до найбільш надійних областей – з точки зору контролю адміністравним ресурсом.

Володимир Ар’єв, автор програми:
Фальшиві бюлетені «прокатили» в регіонах, де члени комісій контролювалися штабом Віктора Януковича. Саме підробки лежали пачками в урнах, що зафіксували спостерігачі. Вони стали основою для фальсифікації волевиявлення народу у другому турі. Але обмежитися вкиданнями підробок влада не стала. Важливим моментом було контролювати надходження даних з виборчих округів до Центральної виборчої комісії.

У суботу 20 листопада, за день до виборів у тіньовому штабі Віктора Януковича виникає паніка. Керівники штабу не впевнені, що голова ЦВК Сергій Ківалов надасть їм коди доступу до інформаційного серверу Центрвиборчкому, куди стікається інформація про підсумки голосування з усієї України. Юрій Левенець дзвонить Віктору Медведчуку.

20 листопада 2004р. 17:32
Юрій Левинець дзвонить в приймальну голови Адміністрації президента Віктора Медведчука

- Приемная
Левинець: Здравствуйте, это Левинец . Передайте Виктору Владимировичу что у нас ничего не происходит
- А его нету, он на мобильном
Левинець: Я это знаю, вот поэтому если можно вы ему передайте
-Такую фразу?
Левинець: Да, это очень серьезный вопрос. Он знает в курсе и держит на контроле. У нас ничего не происходит
- Хорошо, ясно сейчас передадим.

Після цього Левинець їде до будівлі ЦВК на площу Лесі Українки. Але потрапити до Ківалова не може, боїться щоб його не помітила опозиція. Тим часом в приймальні Ківалова вже сидить віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв.

20 листопада 2004р. 19:42. Співрозмовники: Андрій Клюєв (віце-прем»єр-міністр України) та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

А.Клюєв: Юрий Анатольевич
Левинець: Да Андрей Петрович
А.Клюєв: Мы там здесь в приемной у того друга
Левинець: Андрей Петрович, там депутаты ходят как я могу там быть в приемной? Ну представьте себе там Петя Порошенко ходит меня увидит.
А.Клюєв: У Вадима сядь
Левинець: Андрей Петрович там все уже есть, нужно дать команду одному человеку и все.
А.Клюєв: Я понимаю, там значит Виктор отправил своего человека и как только он зайдет… ты понял, там надо непосредственно ходить
Левинець: Я понимаю, но еще раз говорю, если я там возле этого появлюсь Андрей Петрович, и меня снимут на камеру, ну это п…ц!
А.Клюєв: Где ты там можешь появиться?
Левинець: Да где угодно, только не на этом этаже. Я могу встать рядом, где-то еще, но меня знает весь Верховный Совет. А там идет заседание ЦВК сейчас, на нем сидит Ключковский, Порошенко.
А.Клюєв: Я понял, ну тогда где-то рядом будь

Проходить півгодини. Очевидно, за цей час Ківалова вмовити не вдається. Штаб Януковича підозрює, що голова ЦВК порушує попередні зобов»язання перед ними.

20 листопада 2004р. 20:15.
Співрозмовники: Едуард Прутник та Юрій Левинець (обидва - працівники штабу В.Януковича)

Прутнік: Алло
Левинець: Да Эдуард Анатольевич
Прутнік: Привет дорогой, куда пропал?
Левинець: Да у нас тут форс-мажор, мы в мыле все, жопа из-за этого зассухи
Прутнік: Кого?
Левинець: Друга Сергея нашего (Ківалова)
Прутнік: А я понял, ты там да?
Левинець: Да
Прутнік: Я понял… ну помощь никакая не нужна?
Левинець: Какая? Мы в стопе
Прутнік: А что такое?
Левинець: Ну б…ство, чистой воды
Прутнік: Ни х…я себе!
Левинець: Ой б…ь как меня это все за…ло
Прутнік: Ну решаемо? Разводной?
Левинець: Ну не знаю, всем все сказал, но мы в стопе
Прутнік: А ты будешь здесь? Или там будешь?
Левинець: Ну пока не запустим… я должен посмотреть как все будет реально
Прутнік: Ты имеешь в виду, механизм не работает?
Левинець: Ну да
Прутнік: Вот тот?
Левинець: Да
Прутнік: Ох…ть можно! Ну ладно не будем… Освободишься звякни
Левинець: Хорошо

За дві з половиною години штаб Януковича очевидно вдається до певних дій. Ківалов сам дзвонить до Левинця. Невдовзі викликає до себе і Андрія Клюєва.

20 листопада 2004р. 22:53. Співрозмовники: Сергій Ківалов (тоді - голова ЦВК) та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Ківалов: Алло!
Левинець: Да Сергей Васильевич, это Юрий Анатольевич
Ківалов: А ты где?
Левинець: Я недалеко
Ківалов: Ну че? Игра пошла?
Левинець: Нет а че случилось?
Ківалов: Ну вот приедь ко мне сюда в кабинет
Левинець: Еду

20 листопада 2004р. 23:14. Співрозмовники: Андрій Клюєв (віце-прем»єр-міністр України) та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Левинець: Да Андрей Петрович
А.Клюєв: Че он меня вызывает
Левинець: Ну я не понимаю, что там происходит скажу откровенно, потому что сейчас туда поехали люди, их просто оттуда отправили назад на х..й и все. Я так понимаю он будет вам рассказывать причины по которым он не может. + Потому что люди приехали, им сказали, да, да, конечно но ничего не сделали, только что люди оттуда уехали.
А.Клюєв: Назад пусть возвращаются
Левинець: Хорошо, есть
А.Клюєв: Я еду туда

20 листопада 2004р. 23:32. Співрозмовники: невідомий та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Левинець: Туда едут - сейчас мне перезвонили серьезные люди, очень, поэтому если можно вы вернитесь туда.
невідомий: Я пока никого возвращать не буду.. Потому что они там просидели 2 часа на улице ждали, потом зашли час там просидели, и если договариваются то делают, а если саботаж то…
Левинець: Я понимаю
невідомий: Давайте договоримся, сейчас без эмоций, если вы там принципиально договоритесь, то мы спокойно завтра прийдем туда в 8 утра и мы спокойно завтра у нас к 12 все будет работать. Поэтому мы все успеваем. Вопрос в следующем надо договориться так, чтобы договоренности работали, но не так чтобы мы договариваемся..
Левинець: Поймите меня правильно, туда едет сейчас Андрей поэтому он скажет «Вперед», поэтому он сейчас едет туда и он мне сказал чтобы люди были там и они соазу преступили.

Близько півночі до Центрвиборчкому приїхала важка артилерія. Звідти щось мають винести. Очевидно, це річ, заради якої влаштовано нічні роз»їзди.

20 листопада 2004р. 23:51. Співрозмовники: Віктор Медведчук (голова адміністрації президента) та Сергій Клюєв (працівник штабу В.Януковича)

Медведчук: Ало, Сергей
С.Клюєв: Да
Медведчук: А это снова беспокоит. Медведчук. А где вы сейчас находитесь?
С.Клюєв: Здесь у входа стою, там где ГАИ стоит
Медведчук: А что вас не пропускают?
С.Клюєв: А мне сказали… если что я заберу и еду куда надо
Медведчук: Что?
С.Клюєв: Мне сказали, что сейчас вынесут и я повезу куда надо
Медведчук: А ты знаешь кто тебе должен вынести?
С.Клюєв: Да
Медведчук: То есть ты просто ждешь там?
С.Клюєв: Да
Медведчук: А ну подожди минуточку… А, ну все тогда, тогда находись там и жди.

Пізніше стане зрозуміло, що з приміщення винесені коди доступу до серверу ЦВК.

21 листопада 2004р. 00:26. Співрозмовники: невідомий та Сергій Клюєв (працівник штабу В.Януковича)

С.Клюєв: Алло
невідомий: Да
С.Клюєв: Все нормально
невідомий: Ало Сергей, ну что у вас?
С.Клюєв: Все нормально
невідомий: Цифры сделали или коробку?
С.Клюєв: Нет, все нормально, без коробки
невідомий: Я понял
С.Клюєв: Все нормально, все там есть
невідомий: Ничего не надо?
С.Клюєв: Нет, пока все хорошо

Очевидно, Ківалову щось пообіцяли або натиснули. Вранці 21 листопада, у день проведення другого туру відбувається знакова розмова, яка натякає на механізм вирішення питання з головою Центрвиборчкому.

21 листопада 2004 р. 10:41. Співрозмовники: Віктор Медведчук (голова адміністрації президента) та Юрій Левинець (працівник штабу В.Януковича)

Левинець: Алло
- Алло, Юрий Анатольевич
Левинець: Да!
- Доброе утро, соединяю вас с Медведчуком Виктором Владимировичем.
...
Левинець: С праздником демократии Виктор Владимирович
Медведчук: Спасибо, Юра. Объясни, там наш друг, с которым мы вчера с тобой вечером были, говорит что у него вообще ничего не поступает.
Левинець: Нет, там как раз сейчас все заканчивают, а ему и не может сечас что то поступать, сейчас там ребята все заканчивают , сейчас все будет, буквально осталось 15-20 минут.

Що мало поступати Сергію Ківалову? Розмова відбувається вранці 21 листопада. Очевидно, результатам виборів надходити зарано – тільки дві з половиною години як відкрилися дільниці. Очевидно, має надійти щось інше.

За кілька днів, 24 листопада, на мітингу на майдані Незалежності народний депутат Микола Томенко повідомив, що на рахунок фірми «Самара і Кактус», яка нібито належить доньці Ківалова, надійшло понад 21 мільйон доларів. Ківалов спростовує це і обіцяє написати книгу про вибори.

Сергій Ківалов – екс-голова ЦВК
Опасения? Есть, по факту возбуждено дело, по факту на сервере. Но я хочу подчеркнуть – в соответствии с законом значение имеют только протоколы. А то, что в сервере никогда не будет 100%... 97-98.

Володимир Ар’єв, автор програми:
22 листопада внаслідок очевидних фальсифікацій починається помаранчева революція. Першів дні на майдан Незалежності приходять кияни, поки до столиці їдуть небайдужі з усієї України. Небачена досі акція протесту до смерті налякала владу. Вона вирішила кинути на людей бандитів.
Єдине що не врахували політичні керівники кримінальних структур – міліція, особливо середні та нижні чини - підвелася з колін і почала виконувати свої обов'язки – служити народу.

ЧАСТИНА ДРУГА. БАНДИТИ

Закарпаття. Звідси у 1998 році починали свій політичний шлях соціал-демократи об’єднані. СДПУ(о) досі вважає цей край своєю вотчиною. Нинішній губернатор Закарпаття – Іван Різак, представник об»єднаних есдеків. У 2004 році Закарпаття стає символом зрощення влади і криміналу. Навесні маленьке містечко Мукачеве потрапляє у центр уваги світової громадськості через брутальні вибори міського голови.

За півроку на президентських виборах кримінал переходить всі межі. Побої на дільницях стають масовими. Народний депутат Юрій Оробець відзняв на відео, як члени комісій пачками кидають в урни бюлетені. Депутатська недоторканість не врятувала його від рук бандитів. Так він виглядав 21 листопада.

Юрій ОРОБЕЦЬ - народний депутат України
- Тут навідалася банда – не менше 100 осіб, яка увірвалася в коридор і відбирала у мене камеру. Я не дав. Мене почали по кругу бити. (...) Керує цією бандою Іван Чубирко, радник Різака, голови ОДА... Він же родич по жіночій лінії Медведчука.

Діяльність злочинних груп відбувалася при повній бездіяльності правоохоронців. Складалося враження, що подекуди керівництво міліції просто прикриває бандитів. Але помаранчева революція зачепила і людей в уніформах. Чесним міліціонерам набридло миритися з беззаконням.

Боєць спецназу до затриманого бандита: "Як ви остопизділи цій державі!"

26 листопада. В Києві п»ятий день триває революція. В Ужгороді на стадіоні “Авангард”, де базується футбольний клуб «Закарпаття», вже кілька днів гуртуються особи кримінальної зовнішності. До міліціонерів потрапляє інформація, що ці люди озброєні і готуються до кровопролиття.

Юрій РАХОВСЬКИЙ, заступник начальника карного розшуку міста Ужгород
- Вони брали участь у погромах на виборчих дільницях на виборах мера Мукачева, вони зробили декілька нальотів під час виборів президента. (...) І ця група має намір вчинити напад на мирну демонстрацію, яка проходила в місті Ужгород.

Обласне керівництво Закарпатської міліції на чолі з генералом Варцабою ігнорує це повідомлення. Працівники карного розшуку та управління по боротьбі з організованою злочинністю вирішують діяти самостійно.

Юрій РАХОВСЬКИЙ, заступник начальника карного розшуку міста Ужгород:
- На зборах офіцерів ми прийняли рішення, щоби прийняти міри по затриманню цього формування. Даби ми предотвратили кровопролиття.

Міліціонери звертаються за зброєю для здійснення операції. Їм відмовляють. Натомість на стадіоні їх зустрічають пострілами.

Юрій РАХОВСЬКИЙ, заступник начальника карного розшуку міста Ужгород:
- Нам зброю керівництво не видало...

Сергій РАТУШНЯК, народний депутат
- Варцаба находится возле отеля «Спорт» вместе с прокурором Лемаком. Запретил выдавать УБОЗовцам оружие. По работникам ВД был открыт здесь огонь.

На допомогу колегам приходять бійці “Беркуту”. Затримано велику групу осіб та десятки авто. Навіть поверховий огляд автомобілів доводить – операцію проводили недаремно. Серед затриманих чимало дублерів футбольного клубу “Закарпаття”.

Очевидно, паралельно до футболу “Закарпаття” займається розвитком на Україні бейсболу. Інакше навіщо така кількість саморобних біт? В автомобілях знайдена також зброя, яку важко віднести до будь-яких видів спорту.

Сергій РАТУШНЯК, народний депутат
- Вот это оружие СДПУ(о) – Різака, Варцаби, Лємака. (...) Таким образом они занимались виборами единого кандидата. Вот представители единого кандидата.

Затримані автомобілі зі зброєю направляють на стоянку міського управління ДАІ. Невдовзі у справу втручається губернатор Закарпаття Іван Різак.

Іван РІЗАК, голова Закарпатської ОДА
На мое имя поступила жалоба президента клуба футбольного, жалоба десятков людей, что вчера спецподразделения милиции захватили силой стадион. (...) Это действительно ЧП, было спецподразделение, хотя они говорят, что были безоружные, но руководство УВД меня поставило в известность, что они билі с оружием і руководство клуба говорит, что даже стреляли в воздух. (...) Пришлось лично с помощью прокурора области вмешатся в ситуацию.

Втручання влади допомогло. Майже усіх затриманих на стадіоні керівництво обласного управління внутрішніх справ випускає на свободу. Рано вранці наступного дня губернатор разом зі своїм радником, родичем голови адміністрації президента Віктора Медведчука Іваном Чубірком прибуває до обласного ДАІ, де як речові докази, знаходяться автомобілі зі зброєю.

Іван РІЗАК, голова Закарпатської ОДА
- Нет, я не приехал забирать, я лично приехал пообщаться с руководством ГАИ, чтобы разобратся, есть ли основания для задержавния личного имущества граждан.

Працівник спецпідрозділу БЕРКУТ
- Полчаса назад явился Ризак, хотел забрать машини. (...) Ми взяли под охрану еті машини і будем охранять іх до последнего.

Що ж це за громадяни, які не самі прийшли за своїми авто, а зрання відправили вирішувати проблеми голову адміністрації? Може, думали, що Іванові Різаку простіше буде забрати машину, в багажнику якої, за словами правоохоронців, знаходився пластид, вибухівка, що її використовують лише терористичні організації?

Але міліції набридло коритись злочинним наказам. Губернатор змушений був повернутися ні з чим. Під вигуки мешканців міста, що чергували тут вдень і вночі. З ними Різак не схотів розмовляти.

Випущені на волю бандити переховуються. Місце вони вибрали надійне. Облдержадміністрація.

Юрій РАХОВСЬКИЙ, заступник начальника карного розшуку міста Ужгород
- Проходила в нас інформація, що декілька чоловік знаходились в ОДА...

Сергій РАТУШНЯК, народний депутат України
- Их прячут в кабинете Ризака!

Управління по боротьбі з організованою злочинністю та Ужгородська міська міліція, попри шалений тиск, висловили недовіру керівництву обласного управління внутрішніх справ. І мають намір довести розпочате до кінця. Щоб бандити сиділи в тюрмах.

Володимир Ар’єв, автор програми:
- Фальсифікація виборів та бандформування під прикриттям влади – ланки одного ланцюга. Він виводить на найвищих посадовців, які готові на все аби не втратити владу. Навіть зараз, після поразки.
Сьогодні, коли перспектива втратити все як ніколи сильна, вони спробують зірвати проведення переголосування 26 грудня. Вони будуть намагатися вчинити так, щоб вибори взагалі визнати недійсними. Щоб протриматися ще нагорі і придумати як знищити паростки нової української демократії.
На совість цих осіб, на те що вони змінилися розраховувати не варто. Вони залишилися небезпечними, але вже не такими сильними. Вони слабші за народ, який остаточно зрозумів що діюча останні дні влада являє собою звичайний бандитизм і що з ним можна боротись.

ggg, ты где научился по фене ботать, ты что электорат ХАМА, или ты в натуре конченый фраер.

Янукович пацан правильный, за базар он свой отвечает, а вот *** типо Ющенко и его шмаровозники правят беспредел.

За доллары все продается и все покупается!
Так, что ваш мэр не исключение.

net, prosto vovremya predal. a vovremya predat, eto ne predat, a perdvidet.

Мэр - предатель, старающий сохранить кирпичный заводишко и кинотеатр Мир, принадлежащий сыночку. Не наворовался доходяга больной.

ваш мер умный мужик. так он остался в политике. хоть и не очень большой, но он остался и его запомнят. у него есть возможность расти и развиватся как политику. он оставил себе путь.
а янукович из этой политики очень скоро уйдет. не не уйдет, его из нее вынесут. так же как в свое время ушел из нее бывший спикер ткаченко. в этой стране не любят политически глухих. ну не голосовало за януковича 15 млн избирателей, а он этого не слышит. это ж надо быть таким слепым, чтобы не видеть очевидное. если бы его поддерживали так, как он вам заливает майдана бы не было. ведь дело не в юшенко, а в януковиче. поймите вы наконец, что против луганчан и дончан никто ничего против не имеет. зато фигура януковича является абсолютно недопустимой для большинства регионов украины. сама его фигура в политике. на посту директора автобазы - пожалуйста. даже как проффесора мы и его, и его жену любим и уважаем. кстати, в юмористах им самое место. они же прекрасный творческий тандем. но не в политике. это не его призвание.

Просто спасибо мэру Бурлаченко за краивую, правильную и честную позицию. Украина должна быть единой!

Чем дальше люди находятся от регионов, тем больше я понимаю насколько до людей далека правда. Люди, опомнитесь.. Кто идёт к власти? Те кто преследует свои корыстные интересы. Очень мало людей из НУ их не преследует. У каждого свои предпириятия, заводы, фабрики, фирмы. 20 из 100 нардепов НУ алегархи. И после этого вы пишите такие стихи, красивые стихи, я не спорю, но эти стихи пугают, так как мы боремся не за того кого нужно. Да и не за кого боротся в нашей стране. Понятно всё, не понятно за что мы голосуем. Так прежде чем писать про рождение нации задумайтесь о целях лидеров... Возьмите в пример Грузию... что там? Забрали у алигархов все предприятия, поделили между окружением президентом, а олигархов половину посажали, половину(кто имел связи на западе) отпустили. простой передел. Этоль не корысть? Обидно и горечно на душе, люди что вы не понимаете за кого вы боресь, за что,.. кто лидеры вашей революции.. Нельзя так слепо стремится к нац. идеям близким к совергенным не глядя на тех кто их подал... А если глянешь, то становится мерзко и противно, неужели это вожди украины, неужели они, станут ярким собирательным образом всех украинцев, алигархи, бизнесмены, теже коррупционеры. Жаль, очень жаль. И всётаки правда очень далеко...
Прошу подумать и не голосовать за нац. вождей украинского народа.

Спасибо Евгению Бурлаченко за сильную, мудрую позицию, за красивые, теплые слова. Дай вам Бог здоровья и сил. Вы - настоящий офицер, настоящий народный избранник. Ваши слова - слова сильного человека!

Спасибо Евгению Бурлаченко за сильную, мудрую позицию, за красивые, теплые слова. Дай вам Бог здоровья и сил. Вы - настоящий офицер, настоящий народный избранник. Ваши слова - слова сильного человека!

Готовы ли украинцы отдать всю власть военным
В Луганске рассказали, как будут отжимать жилье уехавших
Экс-главарь Донбасса из тюрьмы просится на войну
Московский патриархат предлагают признать террористической организацией
Зеки зверствуют на Луганщине
Появились спутниковые снимки последствий авиаудара по Луганску
Трамп заставит Украину отдать Луганск - CNN
Илон Маск отказался отключить связь Starlink русским оккупантам в Донбассе
Выжившие луганские шахты подарят России
Что взорвалось в Луганске