Ми свідомі українці, ми нещасні люди!
Москалі нас завжди гноблять, завжди і усюди!
Розкажу я вам, панове, що вони робили,
як трипільців-українців сотні літ гнобили.

Ми могутні, ми славетні, ми нащадки антів
і трипільців і сарматів, скіфів і атлантів.
Та колись у пору люту кляті московити
нашу рідну Україну встигли захопити.

Але ми, шляхетне панство, хлопці принципові —
довго спротив їм чинили, та й зараз готові!
Під ляхами побували, раком з австріяком,
нас Німеччина «кохала», їй за це подяка.

Нам свою Європі дупу підставлять не шкода!
Ми ж свідомі українці — західна порода!
Бо ми знаємо напевно, — москалі погані,
вони гноблять нас постійно, їм за це догана!

Хочуть мову солов’їну нашу сплюндрувати,
безкоштовно газ сибірський не хочуть давати!
Компенсацію нам винні кляті москалюки,
бо ж ми є такі хороші, а вони — падлюки!

Треба ще раз до Європи залізати в ліжко,
щоб вона з них постягала нам долЯрів трішки.
Нумо, браття, за Вкраїну єдину й соборну!
Нумо, хлопці, до Європи, митимем уборні!

Хай всі знають, хто на світі є найрозумнішим,
і славетним, і могутнім, звісно ж, найдавнішим!
Нам сто сорок тисяч років сповнилось нагально!
Ми ненавидим кацапів всіх маніакально.

***

Слоника замучили
Клятi москалi,
Похилився слоник
Хоботом к землi:

"Прощавай же, Украiно,
Ти ж мне рiдний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирае!
Гей! Гей!