Луганск.info - луганский информационно-развлекательный портал
.
Луганские новости
Луганские новости:

January 31, 2011

Генеральный консул РФ просит активнее укреплять русский язык в Украине

Россия должна тратить намного больше денег, гораздо больше человеческих ресурсов, ради укрепления русского языка в Украине, — заявил генеральный консул РФ в Симферополе, добавив, что «этого все стремятся»...

"НОВОСТИ.dn.ua"Генеральный консул РФ просит активнее укреплять русский язык в Украине
Россия должна тратить намного больше денег, гораздо больше человеческих ресурсов, ради укрепления русского языка в Украине, — заявил генеральный консул РФ в Симферополе, добавив, что «этого все стремятся».

Россия должна активнее содействовать укреплению русского языка в Украине. Об этом заявил генеральный консул РФ в Симферополе Владимир Андреев в ходе крымской конференции «Культурно-языковое разнообразие Украины — фактор стабильности и опережающего развития».

«Российская Федерация должна быть намного активнее и энергичная в продвижении вопросов укрепления русского языка, в частности в Украину», — сказал Андреев.

При этом генконсул отметил, что вопрос русского языка нужно ставить цивилизованно, юридически выверив в рамках официальных российско-украинских отношений.

«Естественно, на это Российская Федерация должна тратить намного больше денег, гораздо больше человеческих ресурсов, и это, повторю, будет не каким политическим фактором воздействия, а серьезным решающим вкладом в развитие взаимопонимания, сотрудничества между народами, к чему, я думаю, мы все стремимся «, — заявил он.

Вместе с тем Андреев подчеркнул, что он выступает за предоставление в Украине русскому языку статуса второго государственного.

«Я полгода здесь, в Крыму… Я не специалист в языкознании, но для меня непонятно, я не встретил аргументов, которые бы мне объяснили с моим опытом советской и русского человека, чем русский язык не может быть вторым государственным в Украине?» — Сказал дипломат.

Напомним, ранее вице-премьер Борис Колесников заявил, что до конца своего президентского срока Виктор Янукович сделать русский вторым государственным. // ТСН

Великая отечественная футбольная война

Украина может быть лишена права принимать Евро-2012, и партнером Польши в проведении грядущего чемпионата Старого Света окажется Германия....

"Зеркало Недели"Великая отечественная футбольная война
Украина может быть лишена права принимать Евро-2012, и партнером Польши в проведении грядущего чемпионата Старого Света окажется Германия.

Подобное развитие событий сегодня выглядит фантастическим. Казалось, что все опасения остаться без континентального первенства уже позади. Нахватав в свое время «желтых карточек» от УЕФА, Украина нашла в себе силы на впечатляющий рывок, и совсем недавно удостоилась заслуженных похвал от европейского футбольного руководства за осязаемые успехи в организации турнира. Но перманентный скандал вокруг отечественной Федерации футбола Украины (ФФУ) способен привести к самым печальным последствиям.

Понятие Евро-2012 в Украине в последнее время ассоциируется преимущественно со стройками и растущими расходами на них, но гигантские чаши уже построенных и еще возводимых стадионов заслонили от общества ничуть не менее важные проблемы. Остается открытым вопрос не только об инфраструктурной и технической, но и собственно футбольной состоятельности страны. Даст ли Евро ощутимый толчок развитию футбола и спорта вообще? Сможет ли Украина наконец наладить современную систему управления сложным футбольным хозяйством? Способны ли враждующие футбольные элиты прийти к разумному компромиссу ради достижения общих амбициозных целей? Какой окажется цена возможного компромисса? Не получится, ли что очередное перемирие станет лишь прелюдией новой войны, жертвами которой окажутся престиж украинского футбола и авторитет украинского государства, и без того изрядно подмоченный?

На минувшей неделе этими и многими другими вопросами стали задаваться самые разные люди. И не только в Украине, но во многих странах мира. Конфликт в ФФУ обрел признаки серьезного международного скандала.

Попытки отстранить Григория Суркиса от руководства отечественным футболом предпринимались неоднократно. Истоки великой отечественной футбольной войны — в давних сложных отношениях Григория Михайловича и Рината Леонидовича, о чем медиа (и наша газета, в частности) писали неоднократно и подробно. Но за долгие годы в сражение вступило множество новых участников, открывались новые фронты, создавались и распадалась новые коалиции, подпольные обкомы и партизанские отряды осваивали новые методы ведения тайной войны. Конфликт между руководством Профессиональной футбольной лиги и Федерацией футбола из латентного перерос в открытый. Проблемы с арбитражем, давно ставшие притчей во языцех, превратили Александра Ярославского из влиятельного союзника Суркиса в его непримиримого врага. Эти же проблемы едва не лишили президента ФФУ поддержки еще более могущественного партнера — Игоря Коломойского. Без подпорки хозяина днепропетровского „Днепра“ Григорий Михайлович едва ли устоял бы против превосходящего противника. Однако все понимали, что дни Суркиса на этом посту сочтены. Вопрос был лишь в дате. По негласной договоренности было решено отложить решительный штурм по крайней мере до конца 2012-го. Потеря Евро казалась слишком высокой ценой всем. А риск подобной потери сохранялся — международные футбольные организации (как и все прочие) лишних скандалов не любят. Казалось, что действующий президент ФФУ забронировал за собой высокий пост как минимум до окончания футбольного еврофорума.

Но с осени прошлого года ситуация изменилась. Причины указывались разные. Большинство из наблюдателей главной нарекали так называемую ментальную версию. Команда, пришедшая к власти в стране, не признает альтернативных центров влияния во всех сферах без исключения, во-первых. Признает только вертикальное построение любой власти, во-вторых. Отличается мстительностью и лишена страха перед последствиями вендетты, в-третьих. Экс-глава МВД Юрий Луценко, в свое время неосторожно „закрывший“ одного видного регионала и еще более неосторожно запустивший БТР во владения другого, — лучшее тому доказательство.

Часто упоминалась еще одна версия, впрочем, менее популярная. Противоречия между двумя „дежурными“ по Евро (Колесниковым и Суркисом) реже, чем раньше, становятся достоянием гласности, но глубина этих противоречий только увеличивается. Чем ближе лето 2012-го, тем сложнее двум заклятым партнерам находить общий язык. Желание Бориса Викторовича избавиться от ненавистного напарника вполне естественно.

Предпоследняя попытка лишить Суркиса кресла датирована 15 декабря. Вопрос о возможной смене руководства ФФУ не был внесен в повестку дня XII конгресса Федерации: оппозиции не удалось заручиться необходимым количеством голосов. Конгресс завершил свою работу, так ее, по сути, и не начав.

Однако 14 января еще один экс-соратник Суркиса, первый вице-президент Федерации Сергей Стороженко заявил, что 38 из 49 ее коллективных членов официально требуют созыва внеочередного Конгресса ФФУ, на котором планируют рассмотреть вопрос о доверии Григорию Суркису. Как выяснилось позже, тремя днями ранее в адрес Международной федерации футбола (ФИФА) было отправлено соответствующее письмо, в котором г-н Стороженко уведомлял г-на Блаттера о планах отечественной футбольной фронды.

Ответ пришел скоро. 24 января Международная федерация футбола в письме за подписью генерального секретаря Жерома Вальке прямо обвинила украинскую власть во вмешательстве в футбольное самоуправление. Как следует из письма, ФИФА „собрала материалы, которые документально подтверждают вмешательство представителей государственной власти в деятельность членов ФФУ (то есть региональных федераций, ассоциаций). К таким выводам ФИФА пришла на основании прямой информации из независимых источников, средств массовой информации и от участников событий“ (Перевод неофициальный. — Прим. автора.)

ФИФА потребовала от Федерации футбола Украины прекратить любые попытки изменить руководство ФФУ до окончания полномочий в 2012 году и представить официальное подтверждение этой позиции. Если до 4 февраля это требование не будет выполнено, дело передадут в Чрезвычайный комитет ФИФА, после решения которого членство Украины в ФИФА может быть приостановлено.

Что сие означает на практике? По мнению юристов от футбола, как минимум прекращение любых спортивных контактов с командами других стран — членов ФИФА. Кое-кто из экспертов утверждает, что теоретически Евро-2012 в нашей стране может пройти без участия команды — организатора турнира. Более изощренные спецы считают: вероятнее всего, право на проведение первенства континента у нас отберут.

Но перед этим должен высказаться еще и Союз европейских футбольных ассоциаций (УЕФА). Ожидается, что его реакция последует со дня на день. И не исключено, что она окажется не менее жесткой.

По нашей информации, УЕФА пристально следит за ситуацией в Украине. И якобы рассматривает возможность экстренного подключения к организации Евро-2012 Германии. Отчего выбор пал на ФРГ? Все просто: страна соседствуют с Польшей, располагает всей необходимой инфраструктурой. По сведениям, полученным из некоторых источников, неофициальная позиция футбольных еврочиновников доведена до сведения всех заинтересованных сторон в Украине.

Имеют ли международные футбольные организации право быть столь категоричными? ФИФА очень внимательно следит, чтобы госструктуры никоим образом не вмешивались в футбольные дела. В случае необходимости она быстро и жестко реагирует, пресекая попытки властей влиять на футбольные процессы в Азербайджане, Беларуси, Болгарии, Бразилии, Кении, Нигерии и России.

Самый свежий пример — Польша. Осенью 2008-го под угрозой санкций со стороны ФИФА власти республики отменили решение о смещении главы национальной футбольной ассоциации Листкевича. Однако и в Польше, и ранее в Болгарии вмешательство политики в футбол было очевидным. В нашем случае оно носило опосредованный характер. Разговоры о массовых фактах давления губернаторов на глав областных федераций ходят вовсю. Чего стоит хотя бы пример Одессы, где (как говорят) нужного результата голосования добились только с третьего раза. Но, очевидно, для ФИФА не нужны видеозаписи или документы с мокрыми печатями. Оказалось достаточно „прямой информации из независимых источников, средств массовой информации и от участников событий“.

Противники Суркиса склонны упрекать ФИФА в непоследовательности. 15 декабря на Конгрессе ФФУ представитель ФИФА Ева Паскье заявила, что ФИФА воздержится от какого-либо вмешательства в дела украинской федерации, если будут соблюдены нормы регламента ФФУ. Они были соблюдены — 2/3 высказались за созыв внеочередного конгресса и рассмотрение кадрового вопроса. А потому в рядах оппозиции склонны считать, что ФИФА необъективна. В письме Вальке никаких конкрентных примеров давления не приведено. Кем являются подозреваемые в давлении лица, была ли у них возможность объяснить представителям ФИФА свое поведение — в письме не указано. Письмо выражает одностороннюю и сугубо декларативную позицию.

В готовности Йозефа Блаттера поддержать президента ФФУ противники Суркиса ищут меркантильные мотивы. Впрочем, вопросы к Блаттеру есть не только в Украине. Обвинения в коррупции следуют одно за другим. Мягко говоря, странно выглядел выбор ФИФА при рассмотрении заявок на проведение будущих чемпионатов мира. Пораженная терроризмом Россия и Катар, где летом полыхает
50-градусное пекло, — странный набор. Скандалы подорвали позиции Блаттера и его связи с целым рядом ведущих футбольных федераций. В этих условиях хитрый Зепп проявляет понятную готовность защищать любого члена ФИФА, который обращается к нему за помощью. В руководстве структуры, невзирая на множественные скандалы, нет никаких отставок. Наоборот, заверения в поддержке получают все президенты ассоциаций, даже с весьма подмоченной репутацией — начиная с главы федерации острова Тонга. Оппоненты президента ФФУ убеждены: если бы Блаттер был абсолютно уверен в правоте Суркиса и в серьезности выдвинутых обвинений против властей Украины, он бы не постеснялся подписать письмо сам. Однако брать личную ответственность за международные скандалы глава ФФУ не рискует.

С УЕФА все несколько сложнее. Именно эта организация проводит Евро-2012, но Мишель Платини, частый гость в Украине, пока от комментариев воздерживается. С главой УЕФА у Григория Михайловича не столь близкие отношения, как с главой ФИФА. Но у Платини своя игра. Как известно, лично он был противником выбора Украины и Польши. Но с момента принятия кардиффского решения он несет ответственность за Евро-2012. Наши внутренние разборки его волнуют мало. Но провалить турнир, первый турнир, организацией которого он лично занимается, амбициозный француз не имеет права. Он вправе рассматривать смену руководства в столь проблемной стране как серьезный форс-мажор, способный отразиться на организации турнира. И потому может предложить Украине выбор — либо сохранение статус-кво, либо исключение страны из процесса.

Понимают ли это поджигатели новой футбольной войны? По сведениям наших источников, да. Но, по сведениям тех же источников, готовы идти до конца.

Потеря Евро станет нашей бедой. Какими бы соображениями ни руководствовались отечественные футбольные революционеры и какие резоны ни двигали бы заморскими футбольными бюрократами.

Слов нет, Суркис далеко не ангел. Его приход в ФФУ, сопровождавшийся фактическим изгнанием Валерия Пустовойтенко, был отнюдь не „бархатным“. Его приход в „Динамо“ — тем более. Даже, если признать очевидный факт: Безверхий клуб разрушил, а Суркис его воссоздал. Хотя сейчас и „Динамо“ не радует.

Футбол в Украине переживает кризис, несмотря на отдельные успехи отдельных клубов. Не будем долго говорить о сборной, тема слишком многогранна и специфична. Но национальная команда по-прежнему остается без главного тренера — всего за полтора года до чемпионата. Слухи о возможном назначении на пост главного тренера Марчелло Липпи так и остаются слухами: сам Липпи в этот четверг заявил, что никаких конкретных предложений по сборной Украины он до сих пор не получал. Выходит, что приглашение Липпи на матч Украина—Швейцария было всего лишь пиар-ходом руководства ФФУ? Эксперименты с составом продолжаются, а до турнира всего ничего. Вспоминаются слова главного тренера сборной Олега Блохина перед ЧМ-2006 о том, что у сборной нет никакого резерва, и потому в Германию пришлось брать людей просто для заполнения вакансий…

Ни одна судейская бригада из Украины не аттестована УЕФА для обслуживания матчей Евро-2012. В то время как наш сосед и партнер Польша представила три бригады арбитров. Это говорит об утрате авторитета украинского арбитража, запятнавшего себя постоянными скандалами и заказными решениями. Пожизненная дисквалифиця УЕФА судьи Олега Орехова — яркий пример.

К сожалению, любой воспитанник украинского футбола знает об обычной практике работы судейского корпуса: начиная с детских турниров (где за судейство малышей платят родители), все арбитры работают за неофициальные отчисления от клубов. Эта пирамида поборов часто продвигает на первые места не самых талантливых, а самых платежеспособных.

Футбол развивают немногие состоятельные профессиональные клубы, а фундамента массового спорта у нас в стране по-прежнему нет. Да и организация футбольного хозяйства настолько примитивна, что обеспечить финансирование клубов (хотя бы частично) за счет продажи телевизионных прав и билетов невозможно. Футбол остается сугубо меценатским, дотационным проектом. Работа Федерации футбола от интересов клубов оторвана. Профессиональный футбол не получает от ФФУ какой-либо серьезной поддержки, и смена руководства в федерации на хозяйственной жизни клубов никак не скажется. Пожалуй, только в Украине возможна ситуация, когда одному богатому человеку принадлежат сразу три клуба одной высшей лиги (хотя официально это, разумеется, отрицается). В Европе такое не под силу даже арабским шейхам.

Если бы Григорий Михайлович прикладывал какие-либо заметные общественности усилия для изменения этих печальных тенденций в украинском футболе, если бы сборная давала результат — ему можно было бы легко простить все. Но базы для оправданий не создано. Локальные, пусть и громкие успехи молодежных команд и некоторых клубов лишь оттеняют всеобщую разруху, вопиющую неорганизованность, массовую коррупцию в украинском футболе.

Система управления, которая казалась в чем-то даже прогрессивной в 2000—2006 годах, сейчас выглядит явным анахронизмом. Григорий Суркис управляет ФФУ как своей личной вотчиной, и, по сути, единолично решает не только финансовые, но и все сколько-нибудь значимые организационные вопросы. Президент федерации по характеру не склонен к какой-либо коллегиальности при выработке решений и не желает уступать даже частички своих полномочий. Поэтому полная закрытость работы ФФУ, отсутствие каких-либо финансовых отчетов о доходах и расходах, непрозрачность бюджетов, неопределенность в переговорах с тренерами сборных команд, замалчивание проблем и снисходительное отношение к коррумпированным судьям — все то, что казалось допустимым для авторитарного лидера ФФУ в первой половине 2000-х, сейчас выглядит отягчающим обстоятельством.

Повторимся: Суркис — не ангел. Но крылатые и нимбастые не наблюдаются и в рядах сменщиков. Характер передела влияния во всех сферах пока не дал ни одного повода думать, что в футболе будет как-то иначе. Что именно здесь начнутся реформы, которых мы так и не дождались в других местах.

Кризис украинского футбола стал той питательной почвой, которая и позволила влиятельным оппонентам Григория Михайловича приступить к организации переворота в ФФУ.

Консервация многих уродливых процессов в футболе недопустима. Нужна смена подходов, методов, большая прозрачность и открытость. Григорий Михайлович не хочет ничего менять. Суркис борется не за цели, а за полномочия. В нынешнем раскладе в обществе и в государстве борьба за полномочия приведет к неизбежному проигрышу. Однако не стоит наивно ожидать, что отставка Суркиса все изменит. К сожалению, в ФФУ и ПФЛ нет дискуссии о методах, о критериях, которым должна соответствовать работа нового первого лица. Вся мощнейшая антисуркисовская кампания строится на одном: убрать источник раздражения. Ради чего? Раньше свистели только в одну сторону? А теперь будут свистеть только в другую? И авантажный Коломойский будет вламываться в судейскую после матча „Днепр“—„Шахтер“, а не после игры „Днепр“—„Динамо“? Окиньте взором страну… Поговорим о равных возможностях? О равенстве всех перед законом? О прозрачности? С кем?

Тому, что антисуркисовская оппозиция выросла столь стремительно и столь ощутимо, есть еще одно объяснение: раньше мелкие футбольные чиновники боялись президента ФФУ. А теперь они — и большие и не очень — боятся власти. Как почти все. Как во всей стране.

Еще одна важная деталь. Суркис был игроком, он всегда имел свое мнение и умел его отстаивать перед Кравчуком и Кучмой, Ющенко и Тимошенко, Януковичем и Ахметовым. Есть серьезный риск, что на смену действующему главе ФФУ (если путч удастся) придет фигура, призванная стать декоративной. Поставленная свыше. Для обозначения должности. Как Попов в Киеве. Как Цушко в Антимонопольном комитете. Принимать решения, делить деньги, казнить и миловать будут другие. Из привычной для них тени. Пойдет ли это на пользу футболу? Не думаем. Даже при условии, что сменщиком станет человек известный в народе, авторитетный в футболе, но не слишком сведущий в менеджменте и вовсе не сведущий в политике.

Кто именно может прийти на смену Суркису? Имена называются разные: от Блохина до Пустовойтенко. Чаще других упоминают Александра Заварова — легенду советского футбола, нынешнего советника Бориса Колесникова. Именно вице-премьер, курирующий подготовку к Евро-2012, как утверждают, лоббирует кандидатуру бывшего хавбека киевского „Динамо“. Важная деталь: с 80-х Заваров близко дружит с нынешним президентом УЕФА Мишелем Платини, своим бывшим партнером по «Ювентусу».

ZN.UA обратилось к потенциальному кандидату с рядом вопросов:

— Александр Анатольевич, как можно разрешить конфликт в Федерации футбола Украины и как на него повлияет письмо ФИФА?

— Я не вижу конфликта. Письмо ФИФА появилось не в результате официального расследования, а после личной жалобы Григория Суркиса к ряду функционеров. Думаю, что украинский футбол нуждается как раз в объективном расследовании и открытом диалоге. Хорошо, если письмо такому диалогу поспособствует. Десять лет ФФУ руководит один человек, который ни перед кем не отчитывается, единолично решая ключевые футбольные вопросы. Еще пять лет назад такая централизация власти казалась логичной, но сегодня мы видим: наш футбол в своем развитии остановился. Развитие видно только в профессиональных клубах премьер-лиги, а массовый футбол — детский, юношеский и не столичный — деградирует по всем показателям. По своему европейскому опыту могу сказать: это основная задача федераций футбола. У нас же президент ФФУ вмешивается в дела премьер-лиги в интересах своего собственного клуба и поддерживает недобросовестную конкуренцию. И против него выступают не какие-то далекие от спорта люди, а руководители крупнейших клубов, успешно представляющих Украину на международной арене. Других способов повлиять на Суркиса у них просто нет. В ФФУ есть король, который может все, и есть бесправные подданные. Письмо ФИФА говорит о недопустимости политического давления. С чьей стороны давление? Кого конкретно обвиняют? Очевидно, что те люди, которые обеспечили по графику постройку всех объектов Евро-2012, не заинтересованы устраивать скандал в федерации футбола и срывать проведение чемпионата. Кто спровоцировал появление письма ФИФА? Суркис путем юридических ухищрений продлил себе полномочия президента на один год — до 2012-го. А на каком основании? Почему не был опубликован отчет о деятельности руководства ФФУ, в том числе финансовый? Почему ради защиты интересов Суркиса ущемлены полномочия других членов ФФУ? Выступая за отставку президента федерации, ее члены всего лишь используют свое право.

— Кто может, по вашему мнению, заменить Суркиса на посту президента ФФУ?

— Любой другой человек, который не давит на арбитров в интересах своего клуба, не вмешивается в дела премьер-лиги, а несет ответственность за развитие всего футбола в стране. Человек, который не монополизирует власть, который опирается не на бизнесменов, а на авторитетных в футболе людей. Обратите внимание, кто окружает президента ФФУ. Обратите внимание, что, например, с большинством игроков из состава динамовской команды 1986 года у Суркиса не сложились отношения. Потому что президента ФФУ не устраивают никакие авторитеты кроме его собственного.

— УЕФА никак не комментирует сложившуюся ситуацию, не выступает ни с какими письмами и обращениями. Вы обсуждали этот вопрос с президентом УЕФА Мишелем Платини?

— Мы дружим с Платини семьями уже 25 лет. Но я не считаю необходимым предавать огласке какие-либо детали наших личных отношений.

— Как вы отреагируете, если возглавить ФФУ предложат вам?

— Честно говоря, просто не думал об этом. Но кто бы ни пришел, этот человек должен уважать права членов федерации. Евро-2012 украинский футбол встречает в состоянии хаоса. Это ненормально и это сильно осложняет подготовку сборной Украины. Проблема касается всего общества, каждого болельщика нашей команды. Пока есть еще немного времени, чтобы наладить системную работу. Надо определить ответственность и действовать. Иначе мы будем обсуждать проблемы ФФУ до самого Евро, вместо того чтобы говорить о самом футболе.

Р.S. Времени на обсуждения и размышления осталось мало. Срок, который отвел нашим футбольным фронтовикам ФИФА, невелик — до 4 февраля. Именно в этот день ФФУ должна определиться, будет ли переизбран президент федерации.

Когда верстался номер стало известно, что генсек УЕФА пригрозил Федерации футбола санкциями в случае вмешательства политиков в спортивные дела страны. Если этого не будет сделано, Украина может быть отстранена от проведения чемпионата и участия в нем.

Сергей Рахманин, Юрий Бутусов «Зеркало недели. Украина»

January 30, 2011

Тимошенко: Власть сама генерирует радикализм общества своей глупостью и жадностью

Більше ніж двадцять років Юлія Тимошенко гартувала свій образ залізної леді, по крупицях доводячи до досконалості свою харизму. Але в самий вирішальний момент життя цей здавалось би вже ідеальний інструмент зіграв з нею поганий жарт: всі, хто потенційно міг б стати з Юлією Тимошенко по один бік барикад, злякалися не війни, а зникнення в тіні самої Тимошенко.//

Українська правдаТимошенко: Власть сама генерирует радикализм общества своей глупостью и жадностью
Більше ніж двадцять років Юлія Тимошенко гартувала свій образ залізної леді, по крупицях доводячи до досконалості свою харизму. Але в самий вирішальний момент життя цей здавалось би вже ідеальний інструмент зіграв з нею поганий жарт: всі, хто потенційно міг б стати з Юлією Тимошенко по один бік барикад, злякалися не війни, а зникнення в тіні самої Тимошенко.

Тим часом, поки пошматована опозиція розкидана по майданах країни, сама Юлія Тимошенко завзято пропагує ідею нової Конституції. Після вичитки тексту інтерв’ю, вона наполегливо просила, щоб сам вираз "нова Конституція" був вказаний лише великими літерами…

В іншому Тимошенко залишилась собою. Навіть більше. Знаходячись в рідній стихії війни, вона ніби вже забула нещодавню поразку. Тепер її головний ресурс – не гроші депутатів, не фінансові вливання олігархів, а сама влада.

Після президентських виборів у Віктора Януковича був шанс нанести вирішального удару по Юлії Тимошенко і позбутися цього головного болю. Все, що треба було: забути про її існування. Втім мудрості не вистачило.

При чому Віктор Янукович виявився рішучішим за Леоніда Кучму - він справді збирається зробити Тимошенко судимою. І сьогодні в неї значно менше шансів на порятунок - судова влада, яка врятувала Тимошенко у 2005-му, тепер контролюється з Банковою значно жорсткіше, ніж у часи Кучми.

Чому вчорашній партнер по переговорах Віктор Янукович вирішив зачистити опозицію - відповідь на це питання Тимошенко шукала в інтерв'ю "Українській правді".

Ми зустрілись в партійному офісі БЮТ в Києві. Юлія Тимошенко прийшла з розпущеними волосами і в гарному настрої. Втім роками вироблена звичка себе не підвела: вже за кілька хвилин в голосі Юлії Тимошенко з’явились ноти офіціозу. Про щирість сказаного судити самим читачам.

- Пані Тимошенко, ви не вважаєте, що причина ваших теперішніх негараздів – те, що ви не привітали Януковича з перемогою, а в день інавгурації не здійснили цивілізовану процедуру передачі влади? Тобто не визнали його обраним президентом?

- Відкрию вам таємницю: я його й зараз президентом України не вважаю. По-перше, він нечесним шляхом потрапив на цю посаду, і тут ніхто моєї думки не змінить. Згадайте тільки зміну закону про вибори президента перед другим туром на користь фальсифікації.

По-друге, він щодня працює проти України, демонтує її національні інтереси, не поважає її історію. По-третє, президент зовсім не любить людей - ні на сході, ні на заході, ні на півдні, ні на півночі України, не служить їм.

Складно уявити собі з таким анамнезом президента будь-якої іншої країни. Безумовно, він де-факто займає цю посаду, але за багатьма ознаками не відповідає їй. А що стосується цивілізованої передачі влади, то нагадаю, що її передає президент – президенту, а не прем’єр – президенту. Мені здається, що ця передача, а точніше здача, пройшла "цивілізовано", за всіма заздалегідь узгодженими поняттями.

- Коли Ющенко, в тому числі завдяки й вам прийшов до влади, багато хто в Україні вважав це також незаконним. Але його перемогу визнали, тому що частина країни за нього віддала голос.

- В принципі, 2004 рік не так далеко від сьогодення, і ті події я пам’ятаю досить яскраво. Насправді, ніхто з табору опонентів Ющенка з технічних причин не міг привітати його з перемогою, тому що вони знаходилися на шляху до інших держав, а хтось уже був у шкурах пінгвінів в Антарктиді. Але Ющенко, між іншим, переміг чесно.

- Якщо ви не визнаєте Януковича президентом, тоді в якості кого ви до нього проситесь на зустріч? Ви таке прохання передавали неодноразово.

- Я не визнаю Януковича президентом ні по духу, ні по суті. І не я одна, нас таких дивних - мільйони. Я публічно, через ЗМІ не просилася, а наполягала на зустрічі з ним, у відповідальні етапи життя країни, коли я ще вірила, що ми можемо якимось чином зупинити трагічний розвиток подій. Але сьогодні я переконана, що всі ці рятівні розмови вже ні до чого не призведуть.

Ця влада нагадує важкий асфальтоукладник, який летить з гори, і наше завдання – зробити так, щоб якомога менше людей та ключових державних інтересів опинилося на його шляху.

- Нещодавно у збірці статей Бориса Березовського "Мой Майдан Незалежности" ми виявили лист до вас, де він дає вам рекомендації, як слід діяти новій владі у 2005 році. Він радить, що опозиція має бути під кримінальним переслідуванням, і не мати часу вам заважати, а тікати закордон і шукати там притулку. Чи не шкодуєте ви, що не втілили ті рекомендації в життя?

- Об’єктивно, вони і так всі були закордоном. Пам’ятаю, Віктор Андрійович їх "з собаками" шукав по всьому світу, щоб підписати з ними спочатку "меморандум", а потім "універсал"...

А є така збірка статей Березовського? Непогано було б, щоб мені такі листи пред’являли хоча б у рік їх написання, а не через шість років. Я такого листа не читала. Але навіть якщо він писав такий лист, то явно не за призначенням. Генеральний прокурор призначається указом президента, а не прем’єр-міністра. Важко уявити, що така досвідчена людина, як Березовський написав лист не на ту адресу.

- Він тоді сприймав вас і Ющенка як єдине колективне ціле.

- Це я так сприймала, а Березовський ніколи не був настільки наївним.

- Якби ви стали президентом у 2010 році, ви б не діяли так само, як Янукович: не переслідували би чиновників, які призначали своїх водіїв на відповідальні посади, або зловживали своїми повноваженнями? Ви би їм це пробачили?

- Мої плани були діаметрально протилежними. Я вірю, що досить скоро ми зможемо втілити їх в життя. Нами розроблена модель розбудови незалежного справедливого правосуддя, де судам надається право за заявою громадянина порушувати кримінальні справи проти чиновників та розслідувати їх у судовому процесі. Ми б провели демонополізацію органів досудового слідства, і вже не треба було б брати дозвіл у політизованої прокуратури на кожен процесуальний крок.

Все це викладено в тому проекті Конституції, який я хотіла втілити в життя влітку 2009 року. І якби це відбулося, то всі "вори в законі" на всіх посадах відповідали би за свої вчинки, і порядок ми наводили б не вказівками окремого президента, а силами всього суспільства. Швидко, жорстко та справедливо. Так, власне, і буде…

- Тобто ваша головна претензія до цієї влади – те, що вона переслідує, але не всіх?

- Ні. Моя претензія до цієї влади досить глобальна. Вони не люблять Україну, не служать Україні, вони не примножують щастя українців, вони руйнують Божу місію України, яку вона за призначенням несе світу. Діагноз невиліковний.

- Ви якось сказали в інтерв'ю "Українській правді", що з самого дитинства, ще коли помер Леонід Брежнєв, ви вірили, що будете керівником держави. Ви і зараз вірите, що колись станете президентом України?

- Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що з Брежнєвим це був жарт. Ризикую виглядати трохи банально, але для мене не має значення, де, в яку хвилину часу буду знаходитися я. Зараз мене хвилює, де буде Україна в найближчий час та в стратегічній перспективі.

- Дипломатична відповідь. Ви будете ще раз боротися за посаду президента?

- Я вірю в іншу Україну. А кому буде доручено будувати її, це вирішить народ на виборах, якщо взагалі піде на наступні вибори. Людей за останні роки - як на сході, так і на заході - довели до такого стану, що при слові "політика" у них рука тягнеться не за бюлетенем, а за автоматом.

- Під час однієї з ваших поїздок до Парижа в статусі прем’єра на питання, чи будете ви в разі обрання президентом закручувати гайки, ви сказали: "Ми будемо закручувати все, що можна закрутити, і зробимо все, щоб ця країна була сильною". Це те саме, що каже зараз Янукович. Чим це відрізняється – ті гайки, які ви хотіли закрутити - і ті, які закручує Янукович?

- Новий президент "закручує гайки" на правах, свободах та гаманцях українців так, що злітають різьби та шляпки. А я планую закручувати гайки, зупиняючи корупцію, хаос та ідіотизм в українській владі.

Я все зроблю для того, щоб після останніх президентських виборів в Україні закінчився час єднання народу лише навколо окремих прізвищ або партій. Зараз треба об’єднатися навколо єдиного бачення нових, ефективних, справедливих правил організації життя країни. Але прописано це має бути не у рекламних флаєрах, а в новій Конституції.

У новій Конституції ми зобов’язані передбачити механізми захисту прав і свобод, а не лише їх декларації; механізми впливу громадян на всі гілки влади в постійному режимі, а не тільки під час чергових виборів. Нова Конституція мусить забезпечити правильний баланс між гілками влади та передбачити запобіжник від їх злиття в авторитарному екстазі в одну "дубіну".

Нова Конституція мусить викарбувати на скрижалях працюючу систему правосудних судів та рівну відповідальність громадян, посадових та обраних осіб перед законом. В новій Конституції треба передбачити обов’язковість роботи суспільного телебачення та радіомовлення.

Ця Конституція в подальшому мусить мінятися не двома третинами, а трьома чвертями голосів у парламенті.

Я переконана, що найближчим часом концепція такої Конституції, створена в тому числі відкритим голосуванням інтернет-користувачів, буде оприлюднена на сайті "Україна третього тисячоліття".

- А вам не здається, що простих громадян України взагалі мало цікавить Конституція? Їх цікавить, щоб були справедливі зарплати. Тому задум, що люди мають підключитися до обговорення вашого проекту Конституції, наперед утопічний.

- Є два варіанти. Або на чергових виборах треба об’єднуватися лише навколо ковбаси і м’яса, або другий варіант - навколо ідеї, я підкреслюю - ІДЕЇ, яка узагальнює в собі прагнення до свободи, до справедливості, до справжніх цінностей. Ідеї, яка дозволить кожному реалізувати свій потенціал та добитися, в тому числі, і добробуту.

Якщо люди дійсно готові об’єднуватися лише навколо шлункових цінностей, можливо, Янукович – найкращий вибір, але тільки на період передвиборчої кампанії, потім він теж непридатний. Всі його реформи забезпечують їжею тільки одну систему травлення – олігархат.

- Хіба це не ви розбестили виборця, привчили їх до "шлункових цінностей", коли почали платити по тисячі гривень, або роздавати перед виборами "швидкі допомоги" з вашим прізвищем, або земельні акти, вкладені в обкладинку з вашим портретом?

- Одне з завдань уряду – відновлювати справедливість в усіх сферах життя. Мене дивує ваше питання щодо повернення заощаджень, бо воно іде врозріз моєму розумінню прав людей на приватну власність.

Якщо ми говоримо, що право на приватну власність у окремих родин на заводи і пароходи, які вони отримали внаслідок нечесної приватизації, треба свято зберігати, то хто дав право молодій незалежній державі забирати гарантовану приватну власність людини – її заощадження в банку, які вона збирала все життя, відмовляючи собі в задоволенні навіть елементарних потреб?

Я вважаю, що це одна з найбільших несправедливостей в Україні. І якщо держава хоче бути не клептоманом, то вона зобов’язана віддати людям цей борг.

Те ж саме стосується актів на землю під сільськими хатами. Це приватна власність, яка закріплена законом. Який мародер придумав, що за оформлення цих "безкоштовних" за законом земельних актів треба платити більше, ніж коштує сільська хата?

А щодо портретів - не переймайтеся. Портрети вас обох я бачу біля кожної вашої статті чи запису в блозі. Щоденно їх проглядають сотні тисяч людей, і нічого. Симпатичні обличчя, мені подобаються:)

- Погано те, що на автомобілях "швидкої допомоги" стояло ваше прізвище. І земельні акти теж роздавали у обкладинці з вашим портретом...

- Посади президента, прем’єр-міністра, міністра – це політичні посади, їх займають політики. Політики звітують перед суспільством та обираються народом. Тому невід’ємною частиною роботи політиків є публічність їх діяльності. І мені не соромно, що наш уряд постачав спеціальний транспорт для сільської медицини.

Краще напис на машині "Програма для сільської медицини уряду Тимошенко", яка рятує життя тисячам людей, або фотокартка на привітальній листівці в зв’язку з видачею безкоштовного акту на землю для селян, ніж портрет Януковича на Межигір’ї або на десятках тисяч рекламних щитів, розвішаних та розставлених по всій Україні, які коштують значно дорожче, ніж все, що мій уряд витратив для селян.

- Ви можете уявити, що Ангела Меркель з передвиборчим туром їздить по регіонах Німеччини, роздає "Швидкі допомоги" з написом "Швидка допомога від Ангели Меркель", і при цьому соціал-демократи не сприймають це як зловживання владою перед виборами?

- В Німеччині вже давно все в порядку з швидкими допомогами, і не тільки з ними. До речі, моїй двоюрідній сестрі Тетяні Шараповій робили складну операцію у період виборів у Німеччині. Їй, як і іншим мешканцям готелю, в день виборів передали шампанське від партії Ангели Меркель та закликали підняти бокал за свято свободи – вибори. Каже, що було дуже приємно.

- Це виглядає неправдоподібно.

- Це було в місті Фрайбург в готелі "Коломбо". Кожен політик у кожній демократичній країні світу намагається всі свої добрі справи робити публічно. А система безкінечних виборів в Україні, на жаль, завжди змушує політика думати про політичну рекламу.

- Тобто, якби Янукович як прем’єр-міністр перед виборами президента роздавав акти на землю зі своїм портретом і "швидкі допомоги" зі своїм підписом, ви б це зустрічали оплесками?

- Перед президентськими виборами 2004 року Янукович зробив пенсіонерам 20 гривень доплати на один місяць. Сьогодні, як, власне, і в усі попередні часи, мости, станції метро, дороги відкриваються в присутності або президента, або прем’єр-міністра, або мерів міст.

Кожен відрізок дороги завжди супроводжується перерізанням стрічки в присутності політичних лідерів. Подивіться на наші вулиці та знайдіть хоч один рекламний щит без голови президента з природньою посмішкою.

- Це радянська звичка! І ці мости не називають "Міст імені Януковича".

- Краще міст "імені Януковича", ніж Межигір’я з бідними змерзлими кенгуру "імені Януковича" або РосУкрЕнерго "імені Януковича". Політична робота передбачає максимальну публічність. Я не бачу нічого поганого в тому, що позитивні досягнення будь-якого уряду і будь-якого президента рекламуються та дають суспільству позитивні емоції.

- Але ж ви це робили не за власні гроші, а за бюджетні...

- Це не відповідає дійсності. Як і всі кандидати в президенти, я виготовляла інформаційну та програмну продукцію з виборчого фонду. Якщо ви мені пред’явите хоч одну платіжку на витрату державних грошей, яка б підтверджувала, що рекламна продукція робиться за бюджетні гроші, я вибачусь і перед країною, і перед вами. Але ви не знайдете таких платіжок, бо їх немає.

- Тобто ви брали акт на землю, зроблений за державні кошти, і вкладали в брошуру, зроблену за кошти партії "Батьківщина"?

- Враховуючи, що в цей час ішла виборча кампанія, ми одночасно роздавали нашу інформаційну літературу. Якщо це мій найбільший злочин на фоні всього, що сьогодні відбувається, значить, не всі політики все ж таки однакові.

- Ви не думаєте, що ваші таємні переговори з Януковичем, які ви вели протягом півтора року за зачиненими дверима, зрештою підірвали довіру до вас у ваших виборців?

- По-перше, не півтора роки, а декілька літніх місяців. По –друге, не дуже вже й таємні. По-третє, я вела їх, бо розуміла, що тили демократичних сил вже настільки зраджені та продані, що Янукович цілком може перемогти на президентських виборах, що означало перемогу мафії.

Рейтинги в той час для мене не мали значення. Я намагалася всіма силами прийняти Конституцію з парламентською формою правління для того, щоб захистити державу від можливого приходу на президентську посаду будь-якого диктатора.

Як довів час, тоді я все робила правильно. Якби мені це вдалося, сьогодні в Україні була б парламентська форма правління, і не було б такої корупції та авторитаризму. Якби повернути той час, я намагалася б зробити це з подвоєною силою.

- Коли ви зрозуміли, що треба вести ці таємні переговори з Януковичем?

- Це сталося, коли я зрозуміла, що президент країни Віктор Ющенко разом з СБУ, Генеральною прокуратурою, Національним банком та з іншими своїми президентськими можливостями стоїть на їх боці, та майже всі канали центрального телебачення, які контролюються олігархією, працюють на свого "кандидата".

Саме тоді я зрозуміла, що чесних виборів не буде і що кримінальний авторитаризм практично невідворотній. Тому я вважала, що єдиним захистом від гри ва-банк, де на кону стоїть країна, може бути прийняття Конституції з парламентською формою правління, зі справжнім правосуддям.

- Ви тоді чимало розмовляли з Януковичем, досить глибоко його відчували. Що це за людина взагалі?

- Саме тому, що я мала можливість багато годин спілкуватися з цією людиною, я утвердилася в своєму рішенні щодо прийняття Конституції з парламентською формою правління. Україну треба було захистити. Більше немає чого коментувати цю тему.

- Де саме ви зустрічалися?

- Мені не вдалося реалізувати цей план. Немає ніякого сенсу говорити про місце і час.

- І ви не скажете, чи був на цих зустрічах присутній Віктор Медведчук?

- При чому тут окремі прізвища? Я намагалася зробити державницьку справу, намагалась не допустити великої біди, яка розгортається сьогодні, а ви шукаєте якісь інтриги. У мене просто є прохання цю тему не продовжувати, тому що, на жаль, змінити Конституцію з президентської на парламентську форму правління мені не вдалося.

- Так склалося, що решта учасників опозиційного табору вас бояться – вашого авторитету, харизми, сили. І вся опозиція самовільно об’єднується проти вас, тому що вони остерігаються, що у вашій тіні їх просто не буде, вони розчиняться. Як у цій ситуації об’єднувати опозицію?

- Прямо таки вся опозиція об’єднується проти мене? Ви не перебільшуєте? Я думаю, не треба дезінформувати суспільство. Тому вперше я хотіла б розвінчати цю бадьору концепцію про об’єднання всієї опозиції. Якщо ми і далі будемо, як фетиш, декларувати цю мету, то цей шлях приведе до повної поразки демократичної України.

Політтехнологія Партії регіонів, яка дуже добре була проплачена та організована під час президентської кампанії, продовжується. Ця технологія називалася "проти всіх". Хочу віддати належне американській компанії Пола Манафорта – "розвели українців, як кролів".

Сьогодні вони продовжують цю стару стратегію, але в більш сучасному варіанті, як підготовку до парламентських виборів. Політтехнологи Януковича формують три нібито опозиційних блоки, створюючи ілюзію розколу опозиції.

Перший блок - це опозиційні сили, які оплачені, контрольовані Партією регіонів і є її невід’ємною частиною. Такій опозиції дозволено дозовано критикувати владу, симулювати опозиційну діяльність. Чи можна об’єднатися з опозиційним філіалом Партії регіонів? Відповідь зрозуміла.

А на фоні цього лунає головний політтехнологічний меседж: "Бачите, опозиція не може об’єднатися". В результаті суспільство повністю дезорієнтоване. Момент істини наступить вже потім, в парламенті, коли "конструктивна опозиція" об’єднається з Партією регіонів для того, щоб нібито робити економічні реформи, але насправді зацементує сьогоднішню владу та отримає свою частину політичного бізнесу.

Другий опозиційний блок – це опозиція, яку дуже добре годують, підтримують інформаційно на телевізійних каналах олігархії. Завдання цієї "опозиції", якщо вона пройде в наступний парламент, бути "проти всіх", не допустивши створення проукраїнської більшості.

Під час наступних президентських виборів цій "опозиції" заготували роль Комуністичної партії взірця 1999 року, тільки навпаки. Їх планують вивести в другий тур з Януковичем та залякати Україну крайнім радикалізмом так, щоб ніхто навіть не мріяв про переобрання діючого президента.

І є третя частина опозиції - в яку об’єдналися всі, хто має силу та відповідальність боротися.

Ця опозиція являє для влади реальну загрозу, як сьогодні, так і в майбутньому. Цю опозицію саджають у тюрми, дискредитують, ізолюють від ЗМІ. Не допускають до участі у місцевих виборах, зачищають всіма підручними засобами. Якщо суспільство буде проінформовано про ці плани, ці плани будуть зруйновані.

- Назвіть, кого ви маєте на увазі в кожному випадку?

- Враховуючи, що я представляю одну з опозиційних партій, я принципово не буду називати жодного прізвища. Я вірю в інтелект українського суспільства, яке розбереться у високих політичних технологіях самостійно та не дасть себе використати втемну.

Можу тільки сказати про стратегію нашої політичної команди. Ми об’єднуємо партії, які не симулюють свою опозиційну діяльність, а насправді готові боротися. Сьогодні таких партій достатньо, вони стратегічно визначилися. Ми йдемо з ними разом. Це "Батьківщина", "Народний Рух України", "Народна самооборона", партія "Реформи і порядок", Європейська партія, думаю, будуть і інші. Ми відкриті для співпраці.

- Очевидно, наступні вибори будуть за змішаною системою. Тобто навіть якщо уявити, що рейтинг ваш буде такий, яким він є зараз, ви не зможете претендувати більше ніж на 100 депутатів з 450.

- Так, оточення президента планує прийняти новий закон про вибори до Верховної Ради. Такий самий, як про вибори до місцевих рад. З тією ж самою системою фальсифікації, яка спрацювала під час місцевих виборів: підконтрольні виборчі комісії та мажоритарні депутати. З комісіями їх плани зрозумілі – просто написати протоколи, не рахуючи бюлетені.

З мажоритарними депутатами складніше. Вони виставлять на мажоритарні округи всю олігархічну братію та профінансованих ними чиновників. Округи покриють товстим шаром тіньових грошей. Випадкових героїв, які їм не присягнули, будуть намагатися знімати з виборів.

Добре було б змінити закон про вибори до Верховної Ради та передбачити вибори за відкритими списками, але при цій владі це зовсім неможливо. Найменше зло – зберегти існуючу систему виборів з суттєвим покращенням якості списків. Але, якщо вони перейдуть на змішану систему, ми запропонуємо суспільству систему протидії, яка, на наш погляд, є дієвою.

Я хотіла би, щоб українці після досить успішних майданних революцій зробили в своїй країні революцію інтелектуальну. А це значить голосувати не внаслідок першої рефлексії на добре зроблену рекламу на телебаченні, а хоча б один раз за двадцять років підійти до вибору інтелектуально і осмислено.

- Однак саме ви налаштували виборця голосувати за красиву рекламу! Згадайте віртуальні образи минулих виборів: "Юля і ТигрЮля", коли замість програми люди обговорюють зовнішність кандидата. На цьому будувалася саме ваша виборча кампанія багато років.

- Мені здається, всі кандидати в президенти в усьому світі мають рекламні плакати зі своїми обличчями – від Обами до Януковича. Я – не виключення. Ви ж не женоненависники? Щиро вірю, що ви читали наші партійні програми, знайомилися з нашими офіційно переданими до ЦВК програмними засадами. Я не думаю, що ви цього не знаєте.

Думаю, що скоріше за все, ви також змогли прочитати більш ніж 300 законопроектів, які наш уряд вніс до Верховної Ради. Цей законодавчий пакет міг забезпечити комплексні перетворення в нашій державі. Але хто за них голосував?

Всі майбутні кандидати в президенти жили за принципом – чим гірше для країни, тим краще для них. Серед цих законів, до речі, були такі доленосні документи, як бюджетний кодекс, 18 законопроектів, які давали можливість звільнити малий і середній бізнес від іга бюрократії, 3 антикорупційних закони, узгоджених з європейськими структурами, і багато іншого.

Але ви праві в тому, що акценти в усіх попередніх виборчих кампаніях всіх кандидатів в президенти ставилися на особистість, на прізвище, на лідера. І мені здається, що це недоліки молодої української демократії, які з досвідом будуть виправлені.

- Тобто і ваша помилка також?

- Так, я готова її визнати. Я вважаю, що зараз у нас є шанс нарешті перейти від голосування за образи до голосування за усвідомлений новий алгоритм нашого життя, а значить, за нову Конституцію. Її текст до парламентських виборів має пройти широке обговорення і отримати вищу суспільну легітимізацію.

- Якщо згадати короткий проміжок життя після другого туру виборів президента і до інавгурації Януковича - ви тоді вели переговори з Ющенком, щоб змінити генерального прокурора. Тобто щоб Янукович був змушений жити з тим генпрокурором, якого ви з Ющенком узгодили. Чому ви це ініціювали? Ви вже тоді прогнозували переслідування вас при Януковичі?

- Я просто відчувала, що в країні настають важкі часи. І навіть в той момент намагалася провести переговори з екс-президентом Ющенком, щоб утримати демократичну більшість у Верховній Раді, мінімізувати трагічні наслідки нового правління для України. До речі, ці переговори, як завжди, завершилися тим, що Партія регіонів через декілька годин була поінформована про їх зміст.

Незаангажований владою генеральний прокурор міг би не допустити угод про Чорноморський флот, здачі національних інтересів в таких вражаючих масштабах, безправ’я людей, владної клептоманії.

Тому що для будь-якої країни є незрозумілим, коли генеральний прокурор одночасно має рідного брата керівником Вищого спеціалізованого суду по кримінальному судочинству. Тоді просто треба підпорядкувати суди генпрокуратурі, і не ускладнювати питання.

- Але так само у вас був глава Верховного Суду, а його зять був заступником міністра юстиції!

- Голова Верховного Суду Василь Онопенко, можливо, був не кращим на своїй посаді, але його не можна звинуватити в тому, що він свідомо знищив, зачистив, підірвав систему правосуддя, як це сталося зараз. Його зять Євген Корнійчук заарештований, взятий заручником з метою тиску на Василя Онопенка, щоб він подав у відставку з посади голови Верховного Суду та дав, нарешті, їм приватизувати Верховний Суд.

- До речі, як ви сприйняли інформацію про те, що Євген Корнійчук влітку цього року став радником міністра палива та енергетики Юрія Бойка?

- Він неодноразово це публічно спростовував. Якщо б це було так, його б не арештовували.

- Чи співпрацював Євген Корнійчук з групою Фірташа під час роботи в вашому уряді?

- Категорично ні.

- Але судову реформу запровадили у тому числі руками вашого колишнього соратника Андрія Портнова! Ви не шкодуєте, що дали йому дорогу в політичне життя?

- Не демонізуйте рядового чиновника. Андрій Портнов здібна особистість. Але не треба його робити винним за все, що відбувається в системі правосуддя. Всю відповідальність за хаос в Україні несе персонально президент. Він ставить завдання, виконавці втілюють їх в життя.

За пакет законопроектів по знищенню судової системи, крім "групи Портнова" - Олійника, Писаренка та Пилипенка - голосувала вся регіональна тусовка в парламенті. Це більше 250 людей, які імітують, що у них є позиція, мізки та професіоналізм, а не тільки змахи окремих органів рядового Чечетова.

- Сьогодні від вас знову ідуть депутати. Ми це вже проходили в 2006 році, коли Янукович став прем’єром, і ваша фракція стала скорочуватися. Тоді ви казали: "Іуда завжди існує, навіть біля Христа". Зараз від вас пішла чверть фракції. Йдеться не про поодинокі випадки, а про систему формування списків БЮТ. Чому так сталося?

- Біблейських істин ніхто не відміняв. Я думаю, що молодим партіям дуже важко відразу сформувати всі кадри без помилок, відбирати людей, які можуть сповідувати цінності, а не політичне заробітчанство.

Я добре пам’ятаю один з ефірів Савіка Шустера, де він відкрито поставив питання до всієї аудиторії, що була в студії: "Хто з вас готовий був би продати свій голос на виборах, якби запропонували гроші?". Я тоді була просто вражена цифрою, яка висвітилася – 37% людей визнали, що вони готові продати свій голос.

Ви знаєте, що парламент – це дзеркало суспільства. Сьогодні наша команда крок за кроком відбирає тих людей, які здатні тримати удар. В нашій фракції зараз більше 100 людей впевнено стоять на ідеологічних позиціях. Це - великий здобуток в той час, як всі інші фракції просто розчинилися в мільярдах Партії регіонів.

Ідеологічно разом з нами працюють: Рух, залишки Самооборони, Європейська партія та декілька окремих депутатів, наприклад, таких як Ірина Геращенко, Ольга Герасим’юк, Олександр Бондар.

- Ви можете пробачити тих, хто зараз від вас пішов, і знову їх прийняти в свою партію через якийсь час?

- Так, я можу пробачити, але наша співпраця з ними завершена. За 12 років хтось втомився, хтось втратив віру. Я розумію, що дехто з них діє кон'юнктурно. Іноді людина заради посади або грошей може вчинити аморально, але це проявилося лише зараз, передбачити це було неможливо.

Коли починається моральне падіння людини, вона вже не відчуває дна. Я не суддя цим людям, вони самі своє життя обирають. Але більше ніколи цих людей в команді не буде. Я вважаю, що зараз відбувається оздоровлення команди під тиском досить жорстоких обставин.

- Від вас пішло дуже багато людей. Але деякі переходи відверто здивували. Наприклад Микола Баграєв, який організував для вас найбільш публічну складову виборів – тур артистів по країні. Що ви відчули, коли він пішов від вас?

- Для мене перехід кожного депутата є особистою трагедією. Наша команда надала цим людям шанс міняти свою країну на краще. Я не хочу судити цих людей. Це їх вибір, їх шлях і їх майбутнє.

- Серед них є люди, які були з вами більше десяти років?

- Так, є люди, які все життя були з нами в політиці. Хіба можна людину засуджувати, якщо вона втомилася від боротьби, якщо вона більше нічого не хоче, якщо вона втратила віру і вирішила для себе піти з політики? Але піти не безкоштовно.

- Розкажіть, як це взагалі відбувається. Люди приходять і кажуть: "Я йду. Мені запропонували стільки-то", або "Прокуратура мене взяла за горло". Чи просто: "Я вас більше не люблю і не буду вас підтримувати, бо мені тепер Янукович подобається"?

- Якщо систематизувати цю ситуацію, то всі депутати, які прийняли для себе таке рішення, розділяються на три групи. Перша група – це люди, які просто взяли гроші. Ніхто там це не приховує. Вони один одному скаржаться, коли їм щомісячно щось недоплачують. Там цинічний ринок.

Друга група – їх найбільше – це ті, кому просто защемили пальці в тиски, і їх життя зробили неможливим. Ці люди приходять до мене, розповідають про свою біду, приходять зі сльозами. Наприклад, проти сина одного з депутатів на рівному місці порушили декілька кримінальних справ, і поставили йому умову: або ти здаєш нам картку, або син буде сидіти у в’язниці. Я не хочу називати прізвище. Він сказав, що якщо це станеться, його життя завершиться.

І є третя група людей – які кожен раз свідомо змінюють свою політичну орієнтацію для того, щоб більш успішно робити бізнес.

Ось три групи людей. Але хіба їх треба засуджувати? Вони самі себе засудили. Я молюся за них.

- Але ж була ще одна категорія людей, які просто не були достойно оцінені в команді або ображені вами…

- Недооцінений або ображений? Клади мандат, який є результатом довіри до нашої партії, та йди починай самостійну політичну роботу. Все інше – політичне шахрайство. В людей є така властивість: якщо хтось відважується зробити крок в темряву, то завжди знайде для себе аргументоване виправдання.

Не тільки в політиці, і в повсякденному житті завжди знаходять, як пояснити самим собі свій аморальний крок і як себе виправдати. Поки що на землі панує "князь темряви", особливо в політиці – там його епіцентр.

Але ще раз підкреслюю, більш ніж сто людей у фракції віддані Україні. Ні гроші, ні репресії по відношенню до них не спрацьовують.

- Давайте поговоримо про простих людей. Серед громадян також відбуваються зміни - люди почали боятися влади. Ви, як один з лідерів суспільної думки, що можете запропонувати кожній конкретній людині робити в цій ситуації, щоб відстояти свої ідеї?

- Зараз людям доводиться відстоювати не тільки ідеї, а життя. Що я пораджу? По-перше – не боятися. Страх людини – їх головна сила. По-друге – гуртуватися в громадські організації, рухи, партії, незалежні профспілки, боротися з кожною несправедливістю спільно. По-третє – об’єднуватися в масштабах країни для зміни влади конституційним шляхом.

Ще пораджу робити свій вибір між добром і злом, правдою і неправдою без зручних компромісів. Наприклад, спілкуюся я зі слідчим - вірніше, з цілою зграєю слідчих...

- Хто у вас слідчий?

- Там їх багато. Допит знімається на відеокамеру. Іде трансляція реаліті-шоу для президента та його адміністрації. Слідчі, які мене допитують, на 300% впевнені, що в моїх діях складу злочину немає. Вони теж мають вибір: або скористатися своїм статусом незалежного слідчого і закрити цю сфабриковану справу, або свідомо застосовувати політичні репресії та отримати за це підвищення по службі.

А якщо говорити про прикладну частину політичних подій, сьогодні вже більшість людей в суспільстві переконані, що цю владу треба якомога швидше відправляти у відставку.

І тепер питання, як міняти цю владу. Потрібен чіткий план. Парламентські вибори будуть першим реальним шансом. І, за великим рахунком, навіть не має значення, буде змішана система чи пропорційна.

Журналісти, політики, політологи мають пояснити, що насправді все буде ділитися на дві частини – ті, хто за Україну, і ті, хто разом з мафією. Дві частини. Все, крапка. Треба просто усвідомити, хто є хто, і спокійно віддати свій голос, без суєти і ажіотажу. Разом з бюлетенем все в ваших руках. А наше завдання - захистити результат.

Політичні події складаються так, що 3 лютого депутати більшості планують проголосувати за пролонгацію своїх депутатських повноважень до жовтня 2012 року. Якщо для таких змін Конституції у них не вистачить голосів, вибори відбудуться 27 березня 2011 року. Народу та опозиції треба бути готовими до обох дат.

- Існують дві системи боротьби з владою. Є ненасильницький протест, прототипом якого є Ганді, або є Че Гевара, який пішов воювати. Ви який шлях пропонуєте?

- Я вважаю, що поки в Україні буде шанс на чесні і прозорі вибори, цей шанс треба використовувати. Якщо Україну позбавлять права на чесні вибори, тоді люди мають можливість скористатися своїм конституційним правом громадянської непокори, правом на протест.

- Ваші слова можуть бути трактовані як заклик для повалення суспільного ладу, і стати приводом для порушення ще однієї кримінальної справи.

- Однією кримінальною справою більше, однією менше. Хтось же мусить не боятися. Але я послалася на конституційну норму – право громадян на вільні збори.

- Зараз суспільство дуже радикалізується, що може бути вигідно владі, бо вона таким чином зможе виправдати жорстку реакцію на протести. Згадайте заяви Могильова про кровопролиття. Як ви будете з цим боротися? Ви робите спробу, як і Могильов, запобігти радикальним діям, протестам?

- Не переймайтесь. Владі категорично не вигідна радикалізація суспільства. Вона нікому не вигідна. Краще бути багатим та спокійним, ніж безправним, знедоленим та радикальним. Але влада сама генерує сьогодні радикалізм суспільства своєю глупістю та жадібністю та, в той же час, не знає, як від нього захиститися. Тому і розповідає про кровопролиття.

Безумовно, брати інтерв’ю у політиків – це важливо для суспільства. Але було б дуже добре взяти інтерв’ю, наприклад, у підприємця, якому сьогодні пропонують віддати рекетирам від влади 50% свого бізнесу або 30 % відкату, і запитати, чи не радикальний він?

Наприклад, взяти інтерв’ю у пенсіонера, який отримує 800 гривень пенсії, 530 з яких мусить заплатити за житлово-комунальні послуги. Запитати, чи не занадто радикальний він? А можливо, зовсім нерадикальні металурги, шахтарі, хіміки, продукція яких продається за світовими цінами, а заробітна плата нижче, ніж в Китаї? Та взагалі, запитайте українців, чому вони радикальні, коли у них забирають Україну?

Що ви пропонуєте людям? Перетворитися на безмовних рабів, які будуть мовчки сприймати цю політику? Якщо влада позбавляє людей їхніх прав, у них залишається право на мирні зібрання.

Я нещодавно, 26 грудня, прочитала лист Олени Боннер (вдови Андрія Сахарова) до мітингу в Москві, де вона сказала, що все життя боролася за свободу, і сьогодні, коли все виглядає зовсім безнадійно, вона в своєму достойному віці знову іде рятувати Батьківщину і просить вважати її учасницею мітингу, хоча в неї вже ноги не йдуть і немає сил навіть налити самій собі грілку. Достатня кількість саме таких людей в суспільстві дає можливість народжувати вільні країни.

- Але давайте згадаємо ваше інтерв’ю трохи більше року тому, що ви в ефірі ток-шоу Шустера заявили: "А хто сказав, що народ не хоче диктатури?". Ви казали, що потрібна залізна рука, щоб навести в країні порядок.

- Я прошу, не цитуйте мене з помилками. Я говорила про диктатуру закону. Закону, який виписаний так, щоб він був не профанацією, а справедливим імперативом. Але, щоб прийняти один раз такі закони і нову Конституцію, дійсно потрібна залізна воля та залізна рука кожного.

- Так само ніщо не заважає Януковичу зараз сказати: "У нас диктатура закону. Ми в рамках закону переслідуємо всіх, хто зловживав". Це питання трактовок.

- Ні, це не питання трактовок. Тому що "диктатура закону" складається з декількох базових істин. Перша з них - працююча система правосуддя, яка здатна цей закон справедливо захистити. Тому що диктатура закону здійснюється не через силові репресії окремих осіб, а через суди. А Янукович чесні суди вбив першими.

- Нещодавно Янукович в ефірі CNN сказав, що він бажає вам бути виправданою судом. Ви відчули якусь симпатію до нього в цей момент?

- Я цієї заяви не чула. Я вже давно не маю часу читати таких класиків, намагаюся інших читати.

- Кого, до речі?

- Хочу прочитати останній роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшего". Вже купила книжку. До речі, якщо щось побажати Януковичу у відповідь, то я не живодер, я бажаю йому, щоб його ніколи не судив такий самий суд, який він створив в Україні.

- Помаранчева команда великою мірою сама себе знищила зсередини, її зруйнував внутрішній конфлікт. Ви думаєте, в Партії регіонів можливий такий самий сценарій, коли конфліктні групи зруйнують цю партію?

- Я вважаю, що помаранчеву команду зруйнував не конфлікт всередині команди, а подвійні стандарти, які стали сповідуватися в помаранчевій команді. І конфлікт, який був між мною і Ющенком – це не конфлікт особистостей. Мені здається, що це конфлікт цінностей. І я буду на цьому наполягати.

А в Партії регіонів є різні внутрішні групи стерв’ятників, які так чи інакше уривають собі ті чи інші грошові потоки, шматки державної власності, гризуть та ненавидять один одного.

Але ніяких публічних конфліктів на цю тему ми не почуємо. Тому що над ними стоїть "хрещений батько", який між ними встановлює "справедливий баланс". Вони достроково підуть з влади не внаслідок своїх внутрішніх конфліктів, а в результаті свого конфлікту з Господом Богом та українцями.

- Ви спілкуєтеся з кимось із нинішньої влади? Наприклад, із Клюєвим?

- Ні, я не спілкуюся з жодним представником влади, крім слідчих прокуратури. Це безперспективно, їх треба прибирати якомога швидше конституційним шляхом, а не спілкуватися.

- Давайте пройдемося по тих кримінальних справах, які проти вас готуються. Одна про "кіотські гроші", інша – про машини "швидкої допомоги". Можете розповісти основні тези, в чому вас обвинувачують, і чому ви вважаєте себе невинною?

- Я, до речі, хочу подякувати "Українській правді" за те, що ви розмістили постанову про притягнення мене в якості обвинуваченої по кіотським грошам. Вона красномовно говорить про те, що в моїх діях не було ні події злочину, ні суб’єкту злочину.

Прокуратура обвинувачує мене в тому, що нібито гроші Кіотського протоколу я направила на позики Пенсійному фонду. Для того, щоб витратити кіотські гроші, їх треба списати зі спеціальних бюджетних рахунків, на яких вони обліковуються.

Є акт КРУ, де чітко написано, що ніколи ці гроші з цих рахунків не списувалися. Є аудит, замовлений японською стороною, який підтверджує, що "Кіотські гроші" завжди були на місці. Позики Пенсійному фонду надавалися, але виключно з Єдиного казначейського рахунку.

- Що ж тоді конвертувалося?

- "Кіотські гроші" були отримані в євро. Навіть далека від державних фінансів людина розуміє, що видатки бюджету не можуть робитися в іноземній валюті. Ми були зобов’язані конвертувати їх в гривні та зберігати на спеціальному рахунку єдиного казначейського рахунку. Це пункти 4 та 5 статті 50 Бюджетного кодексу. Кіотські гроші є доходами бюджету.

Але Генпрокуратура отримала замовлення репресувати та свідомо підмінила поняття: видатки єдиного казначейського рахунку назвали витрачанням грошей Кіотського протоколу.

Крім того, в 2009 році витратити гроші Кіотського протоколу в принципі було неможливо, тому що не було такої статті видатків в законі, для цього треба було вносити зміни до закону про бюджет. Я намагалася провести для слідчих майстер-клас і пояснити, як функціонують державні фінанси, але їх зовсім не цікавить істина.

- Але питання в іншому: чи виплачувалася з цих грошей позика Пенсійному фонду.

- Ні, ніколи не виплачувалася. Позика пенсійному Фонду виплачувалася з єдиного казначейського рахунку.

- Давайте звернемось до справи про "швидкі допомоги". Якщо з самого початку: чому ви наполягали на тому, що ці Опелі є спеціалізованою медичною технікою, в той час, як тодішній міністр охорони здоров’я Микола Князевич прямо вказував вам, що вони не можуть вважатися машинами швидкої допомоги?

- Проти мене немає ніяких кримінальних справ по цим машинам. В селі лікувальні заклади розташовані іноді на відстані від 15 до 30 км від хворих людей, які потребують допомоги лікаря. Села не мають міського транспорту. 60% людей помирає в селах тому, що лікар не може вчасно доїхати до хворого. Тому купувалися не "Швидкі допомоги", а транспорт, який може доставити лікаря або фельдшера до хворого вчасно в сільській місцевості.

За 2010 рік, за даними цих лікарень та фельдшерсько-акушерських пунктів, вдалося врятувати життя сотням тисяч людей завдяки цим машинам.

- Але наскільки відомо, в Генпрокуратурі вважають, що машини закуплялися за завищеними цінами.

- Це неправда. Всі офіційні документи надані прокуратурі. Враховуючи, що з Україною будували стратегічну співпрацю, нам була надана знижка. Але подумайте: наш уряд забезпечив більше 3 тисяч сіл машинами для лікувальних закладів і витратив на це 12,5 мільйонів євро, а новий президент, замість таких машин, купив собі вертоліт за 17 мільйонів євро тільки для того, щоб комфортно літати з Межигір’я.

Я порахувала, скільки можна було врятувати життів людям у селах, якби ці 17 мільйонів пішли на закупку машин для сільської медицини.

- Є документи про перерозподіл цих машин. І цифри від регіону до регіону мінялися відповідно до вашого рейтингу. Було досить дивно, коли в Донецьку область поїхали три машини, в Севастополь – дві, а в Полтавську і Вінницьку – 56 та 60. Чому так?

- Це залежало від бажання того чи іншого обласного керівництва брати ці машини. Боялися політичної конкуренції. В Донецькій області думали, що після отримання машини для села в людей зміняться настрої по відношенню до мене як до прем’єр-міністра.

Саме зараз я б хотіла звернути увагу на те, що СБУ, КРУ, Генеральна прокуратура та "американські" аудитори, особисто самі Микола Янович та Віктор Федорович вивчили кожний підписаний мною за два роки папірець, кожне видане мною доручення, всі прийняті урядом рішення, всі видатки державного бюджету.

І єдине, що вони знайшли після цієї титанічної і дуже коштовної для бюджету роботи – це виплата з єдиного казначейського рахунку позики Пенсійному фонду.

Тому їх аудити є по суті для мене реабілітуючим документом за підсумками всієї моєї дворічної діяльності. Я не переписувала на себе заводи, Укртелекоми, бюджетні гроші, Межигір'я, будинки відпочинку податкової адміністрації, родовища корисних копалин, і цей аудит це підтверджує.

Це означає, що не всі політики однакові, як це намагалися довести політтехнологи Партії регіонів під час президентських виборів, в тому числі через продажних псевдодемократів.

- Якщо доля складеться так, що ви прийдете до влади, ви будете ініціювати аудит діяльності уряду Миколи Азарова з подальшим кримінальним переслідуванням?

- Якщо Янукович ще трошки попрацює разом з усіма братками, то в принципі опозиційна команда має шанс привести до парламенту 300 депутатів. І перше, що ми зробимо – це приймемо нову Конституцію України, яка буде публічно та детально обговорена до виборів.

А вже після того, як буде створена чесна система правосуддя, коли силові структури не будуть виконувати нахабні замовні політичні вказівки, коли суди отримають право за зверненнями громадян порушувати кримінальні справи проти посадовців, я думаю, що система почне швидко самоочищатися без ручного втручання.

- Сьогодні від вас відвернулося багато соратників. Це не нагадує таку саму ситуацію 11 років тому, коли Павло Лазаренко втік з України, і ви так само пішли з партії "Громада", відчуваючи, що вона вже не має політичної перспективи? Можливо, люди ідуть від вас, відчуваючи, що перспективи немає?

- Ви як очевидне проголошуєте неправдиві тези. За останній рік в нашу партію вступило більше сорока тисяч людей. Так, я знаю, що сьогодні оточення нового президента витрачає сили на поширення "мантри", що наша партія не має перспектив.

Якщо так, то навіщо стільки зусиль докладати на боротьбу з нами? Навіщо замовляти кримінальні справи, забороняти законом БЮТу приймати участь у місцевих виборах, навіщо тримати мене щоденно по 5-10 годин на допитах та не випускати в Брюссель? Навіщо кидати у в’язниці лідерів опозиційних партій, які об’єднуються з нами, таких, як Юрій Луценко?

Страх. Знає Янукович, хто покладе край його безславному правлінню. І правильно знає.

А Лазаренко… Так порівняно з Януковичем він безвинне дитя. Ми розходилися з Лазаренком 11 років тому за глибинними ідеологічними непорозуміннями. Ми тоді вирішили утворити власну політичну партію і утворили.

- Так. І після цього ви погодилися працювати в уряді того ж Леоніда Кучми...

- Я працювала в уряді Ющенка, не плутайте. Я йшла в уряд Ющенка з вірою, що він буде гарантом того, що можна наводити порядок в державі, а не грабувати її. І якщо ви подивитеся на результати моєї роботи віце-прем’єр-міністром, ви зрозумієте, що за лічені місяці мені вдалося справжніми реформами видалити всю корупцію в енергетичній сфері.

Ми реформували енергоринок, вивели на аукціони нафту власного видобутку, почали ліквідовувати корупцію в вугільній галузі. Тоді повернули людям світло в оселі, а також заборгованості з пенсій та заробітних плат. Зробити це за рахунок ліквідації тіньового бізнесу оточення Кучми. Вони за це мене, мого чоловіка, мого батька, моїх друзів кинули у в’язницю. Ющенко промовчав.

- До речі, ви згадуєте, що саме тоді в 2000-му ви звільняли Ігоря Діденка з посади заступника глави "Нафтогаз України"? Але два роки тому знов взяли в свою команду…

- Так, це було. Він пообіцяв працювати чесно, і він мене не підвів. Людям завжди треба давати шанс. Взагалі, це був успішний період моєї роботи віце-прем’єром в уряді Віктора Ющенка, тому що тоді вони ще зовсім мене не знали – ні Ющенко, ні Кучма, ні оточення Кучми.

І я змогла провести тоді бліц-криг по реформам в паливно-енергетичному комплексі. До речі, ніхто до сьогодення не зміг зруйнувати роботу енергоринку. Аукціони на нафту вже спаплюжили, після того, як подарували ПриватБанку "Укрнафту"...

- Це дивно від час чути, адже саме в останні дні вашого прем’єрства у 2009 році було укладено корпоративну угоду в рамках "Укрнафти", в якій менеджер Коломойського отримав посаду голови правління цієї компанії, не маючи контрольного пакету акцій...

- Значить, це було зроблено незаконно за моєю спиною. Тому що я ніколи не давала послаблення жодному клану. Можливо, в мене не вистачило влади на посаді прем’єр-міністра не було більшості в Верховній Раді, щоб провести справжні глибинні реформи, бо вони були нікому не потрібні, але вплив кланів на економіку та політику в Україні я, як могла, мінімізувала.

- Ви кажете, що не давали послаблення жодному клану. Але за вашого прем’єрства, так само, як зараз в ручному режимі розподіляють тендери до Євро-2012, ви віддавали ІСД тендери на будівництво об’єктів до Євро-2012. Наприклад, аеропорт у Львові, який був без тендеру відданий компанії ІСД - "Азовінтекс".

- Так, підкреслюю, не давала жодних послаблень. Треба пригадати ситуацію, в якій була підготовка до Євро-2012 задовго до нашого приходу. Вона була відсутня. Коли ми прийшли, не було затверджено ні програми, не було ніяких навіть нарисів, як готуватися до Євро. УЄФА хотів забрати Євро-2012 в України. Ми не дозволили це зробити.

Потім розпочалася криза, в бюджеті не вистачало грошей, навіть на пенсії й зарплати. Саме тоді ми запропонували: всім компаніям взятися за будівництво, але за умови, що приблизно рік ми не зможемо оплачувати роботи. Компанія "Азовінтекс" взялася. Більше ніхто такою благодійністю займатися не побажав. Конкурси оголошувалися багаторазово, але безрезультатно.

- Ваша аргументація дивно схожа на аргументацію Бориса Колесникова, який каже, що графік був повністю зруйнований, Євро було під загрозою, тому ми віддаємо підряди без тендеру…

- Це не так. УЄФА під час нашого урядування підтвердило проведення Євро-2012 в Україні, ми по більшості позицій вийшли з червоного. Я готова сприйняти аргументи Колеснікова, що він працює в режимі цейтноту, але ніщо не виправдовує те, що вартість об’єктів підвищена вдвічі.

Наш уряд будував головний стадіон України в Києві за 2 мільярдів 144 мільйонів, а Янукович його будує за 4,5 мільярдів! Совість є?

- Але в нього є аргументи: за цей період зріс курс гривні.

- Коли ми завершували роботу в уряді, курс гривні був такий, як сьогодні. Але вартість об’єктів не змінювалася. Тому що одночасно з кризовими явищами суттєво подешевшали матеріали. І не було ніякої необхідності міняти цінові параметри для об’єктів Євро. Я вважаю, що сьогодні ця подвійна ціна вартості об'єктів Євро-2012 по суті відмивається через спеціальні структури.

- На сам кінець: чи хотіли би ви публічно передати Віктору Януковичу якесь запитання, використовуючи "Українську правду" як посередника?

- Поставте йому питання, яке мене дійсно хвилює. Чи може він зупинити свою жадібність і не забирати у держави 3,7 мільярдів доларів, які він почав віддавати РосУкрЕнерго у вигляді газу? Я вважаю, що крадіжка 3,7 мільярдів доларів, остаточно знищить залишки фінансової стабільності нашої держави і може призвести до втрати Україною газотранспортної системи.

Мене це сьогодні надзвичайно хвилює. 3,7 мільярдів доларів – це 30 мільярдів гривень, це приблизно 10% державного бюджету України.

Мустафа Найем, Сергей Лещенко

Янукович: Неистовое сопротивление скоро закончится

Головним здобутком свого першого року президентства Віктор Янукович вважає досягнення політичної та економічної стабільності, а опір деяким його реформам, який сам президент України назвав "шаленим", викликаний, на його думку, старою бюрократичною системою і скоро закінчиться.//

Українська правдаЯнукович: Неистовое сопротивление скоро закончится
Головним здобутком свого першого року президентства Віктор Янукович вважає досягнення політичної та економічної стабільності, а опір деяким його реформам, який сам президент України назвав "шаленим", викликаний, на його думку, старою бюрократичною системою і скоро закінчиться.

Про це він сказав в інтерв'ю редактору Української служби Бі-Бі-Сі Ростиславу Хотину в Давосі у Швейцарії, де він перебуває на Всесвітньому економічному форумі.

Бі-Бі-Сі запитала пана Януковича про підсумки його першого року на посаді президента України.

- Мені здається, головне те, що в Україні встановилась політична та економічна стабільність. Тобто, результат цієї роботи - це позитивні статистичні дані практично по всіх напрямках.

Я можу коротко на них зупинитися: по-перше, це зростання внутрішнього валового продукту – 4,5%, по-друге, зниження інфляції – з 13 до 9%, також зниження дефіциту бюджету з 15 до 5%, збільшення експорту української продукції – близько 30%, збільшення промислового виробництва в Україні відбулося на 11%. Це невеличкий перелік того, що сталося за цей рік. Крім того, нам вдалося започаткувати цілу низку дуже важливих реформ для нашої держави.

- Тобто, не лише економічних?

– Так, це також соціальні реформи, реформи, які стосуються прав людини – мається на увазі реформа судової системи, статусу суддів.

Це також податкова реформа, адміністративна реформа, яка напряму пов’язана з боротьбою з корупцією в державі. Тому що застаріла бюрократична система, яка гальмувала і розвиток економіки, і бізнесу, отримала дуже потужний удар.

Відбулося не тільки скорочення апарату управління в багатьох міністерствах, відомствах, в тому числі у секретаріаті Кабінету Міністрів, поруч з цим іде дерегуляція всього сектору економіки. Тобто регуляторна політика, яка була до цього в державі, створювала умови для бюрократичного апарату, який сидів на дозволах, ліцензіях – і отримував хабарі. Це пригнічувало інвестиційний процес в державі, пригнічувало розвиток малого і середнього бізнесу, близько 92% в державі вже скорочено різних дозволів, ліцензій і так далі.

Це, безумовно, почне відчувати суспільство, бізнес, громадяни, але не відразу. Відразу після здійснення будь-якої реформи йде відчуття того, що щось буде невідоме, і людина завжди це сприймає негативно. А коли суспільство вже почне отримувати результати, тоді, безумовно, ми побачимо позитив.

Враховуючи те, що країна не реформувалася 20 років, фактично з перших часів незалежності залишалась пострадянська система державного управління, практично по всіх напрямках застосовувалася модель, яка не має навіть визначення у світі, – її просто називали "перехідною моделлю".

А взагалі нам потрібно задіяти ті механізми в економіці, в різних напрямках життя нашої країни, які наближені до стандартів Європи, які дають можливість людині захистити свої права, підняти рівень життя людей, підняти ті стандарти суспільно-політичних відносин, які б створювали рівні умови для кожної людини в цій країні. Це головне, що сталося за цей рік.

– Ви сказали, що вдалося покласти край суперечностям між гілками влади, настала політична стабільність. Але також говорять, що в Україні зараз певний поступ назад – від демократії та політичних свобод...

– Я на це реагую дуже просто, я собі зараз уявляю, що йде боротьба між старою системою, корупційною, і новою, яку ми зараз запроваджуємо. У цій боротьбі використовуються всі засоби, я маю на увазі, недозволені. В тому числі, використовуються демократичні гасла, ця ситуація нагнітається тими людьми, хто контролював стару бюрократичну систему.

Я вважаю, що цей процес скоро закінчиться, я маю на увазі, процес такого шаленого опору. Тому що коли я ставлю питання, в тому числі вашим колегам журналістам: наведіть, будь-ласка, конкретні приклади, то кажуть про утиски свободи слова. Я кажу, скажіть, які саме: чи скоротилася будь-яка програма свободи слова в Україні – ні не скоротилася, всі канали як показували програми свободи слова, так і показують. В друкованих засобах масової інформації теж нічого не змінилося. Також мені кажуть, що зараз є вибірковий підхід, притягнення до кримінальної відповідальності.

– Так, один з лідерів опозиції за ґратами, іншого в прокуратуру викликають, третій отримує політичний притулок…

– Наводять приклад по Данилишину. Данилишин не політик, він взагалі не займався політикою. Він був простий чиновник, який сидів на дозволах, в системі ліцензування, він був міністром економіки, і він запровадив корупційні схеми, за це його притягують до відповідальності, там ніякої політики немає. Він ніколи не займався політикою, тому я не розумію, навіщо йому політичний притулок.

Так чи інакше, колись йому доведеться відповідати за ці злочинні дії. І ми надавали йому можливість захистити себе, знайти виправдання тим діям, які він робив, коли працював на цій посаді.

Якщо подивитися на статистику, то за минулі роки, починаючи з 2005, 2008, 2009 років притягуються чиновники, які не були ніяк пов’язані з політикою. Чи навпаки, чиновники, які належали до тієї чи іншої партії, в тому числі і до Партії регіонів. Ви подивіться, скільки прикладів, коли за хабарі, за корупційні дії притягнені до відповідальності чиновники, які належали до Партії регіонів, в якій я залишаюсь сьогодні почесним лідером.

– Тобто ви хочете сказати, що це не лише представники опозиції?

– Ні, просто треба взяти статистику, і подивитися. А статистика – це така вперта річ, і там буде видно, що сьогодні правоохоронні органи, генеральна прокуратура притягують до відповідальності всіх, хто порушував закони України.

По-друге, почалась боротьба з корупцією і нам треба наводити лад в країні. Треба, щоб звикли громадяни, особливо ті, хто має владні важелі, щоб вони зрозуміли: вони такі ж люди, як всі інші. І за порушення закону треба буде відповідати. Тому ці процеси всі відкриті, вони прозорі.

Кожному з тих, хто притягується до відповідальності, надається можливість залучити адвокатів – це його право, захищатись, доводити свою невинуватість у судах.

Це процес очищення країни від того бруду, який за багато часів незалежності суспільство тягнуло на собі. Чому суспільство? Тому що маленька купка чиновників, бюрократів, яка робила бізнес на бюджеті. А це означає, що робила бізнес на грошах, які платили всі платники податків України, тобто всі громадяни. А хто постраждав? Постраждала переважна більшість населення, більше 90% людей, і, безумовно, країна. А хто заробив на цьому гроші – ті, хто створював такі злочинні дії.

– Коли європейські партнери порушують тему свободи в Україні, як ви реагуєте на це?

– Безумовно, ми реагуємо абсолютно спокійно на ці виклики, які є. Але ми кажемо правду - тобто, якщо є факти порушень прав людини, і перебільшення повноважень з боку владних структур, то ми повинні визнавати це і викорінювати.

Ні в якому разі ми не повинні допускати, щоб порушували права людини. Але коли іде така боротьба з корупцією, наведення порядку в країні, безумовно, є великий спротив бюрократії, яка залучає для цього всі можливості і заходи, в тому числі платять гроші за друкування різної інформації, в різних газетах по всьому світу. Ми це бачимо, але я скажу так: суспільство, громадяни України, прості люди з розумінням ставляться до того, що відбувається в державі, і це дуже важливо.

– Коли ви вступали на посаду, ви говорили, що вашим зовнішнім пріоритетом номер один буде європейська інтеграція. Ви і далі залишаєтесь відданим цьому курсу?

– Ми прийняли на початку цього року, як тільки прийшли до влади, закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики. Цей закон ініціював президент України, і в цьому законі чітко визначено, що головним пріоритетом нашої держави, політичним пріоритетом, є європейська інтеграція.

– Зараз ви нормалізували, можна сказати, з’єднання з Росією, водночас Україна рухається до Європи, декларує цей курс. Як вдається поєднувати це і чи є тут суперечність в цих векторах, чи вдається тримати баланс?

– Ніякої суперечності тут немає, тут є тільки взаємодоповнення. Тобто, відносини з Росією цілком природні, вони завжди були стратегічні, вони залишаться і будуть залишатися. Тому що ми старі, давні партнери, які мають тісні зв’язки. І зацікавленість в цьому є з двох сторін. Тобто, ми відновили в цьому році товарообіг на рівні близько 40 мільярдів доларів, який, до речі, у 2009 році впав до 13.

Ми сьогодні встановили систему газопостачання в Європу, яка є надійною, і вона буде працювати, і Європа може спокійно жити і не оглядатись сьогодні ні на Україну, ні на Росію. Ми будемо виконувати свої обов’язки транзитної країни.

Багато чого ми зробили того, що сприяє розвитку економік як України, так і Європейського Союзу. Я скажу так, що той баланс у стосунках в цьому трикутнику – Росія – Європейський Союз – Сполучені Штати Америки – є таким, я сказав би, також цілком природнім елементом зовнішньої політики нашої держави.

Ми в цьому зацікавлені. Україна – це держава, яка відіграє стабілізуючу роль у стосунках на Європейському континенті. Ми це собі усвідомлюємо і ми добре розуміємо свою відповідальність.

– З приводу стосунків з ЄС. Зона вільної торгівлі, асоційоване членство, безвізовий режим – як ці речі просуваються, як вам здається?

– Вони просуваються також в прогнозованому, я сказав би, режимі. Тобто, це оптимальна швидкість, яку ми можемо сьогодні собі дозволити. Але якщо ми кажемо, що ми повинні виконати план дій, який надасть нам право на безвізовий режим, ми його виконаємо в 2011 році. Це досить напружене завдання, і ми його будемо виконувати.

А що стосується створення зони вільної торгівлі – це також процес, який відбувається в прогнозованому руслі. Чому? Тому, що сфера інтересів двох країн, різних секторів економіки, є бажання знайти компроміси, ми їх шукаємо, і я впевнений в тому, що врешті-решт ми їх знайдемо. Тобто, цей процес також просувається вперед.

Підписання угоди про асоціацію – це також цілком природна угода, яка буде підписана, у якій ми наполягаємо, щоб було відображено перспективу вступу України в Європейський Союз. Якщо це буде так, це буде відповідати рівню стосунків, який зараз вже намітився між Україною і Європейським Союзом.

– А якщо Україна виконає всі ці вимоги до кінця року, за найоптимістичнішим сценарієм, як би вам бачилось, коли з українським паспортом громадяни України могли би їздити без віз?

– Це питання до Європейської комісії. Я не хочу передбачати. Ви знаєте, я завжди готовий відповідати за свої дії. Тобто, я відчуваю наші можливості, можливості нашої країни. Я хочу сказати, що дорожню карту – ту, яку ми отримали, - ми виконаємо в 2011 році. Далі слово буде за Європейською комісією.

– З приводу історії в Україні. Багато хто каже, що ніби зараз відбувається процес своєрідного перегляду, переписання знов історичних конотацій. Як вам бачиться, Україна має право на свою історію і яка історія є українською?

– Ви знаєте, ми з української історії нічого не викинемо. Історія – факт, який вже відбувся. І до нього треба відноситись як до факту, який вже, і ця історія належить Україні та українському народові.

Тому, коли я проводив дискусії на політичному рівні на цю тему, я завжди робив наголос на тому – ми можемо з повагою відноситись до тих чи інших історичних фактів, можемо по-різному відноситись, але ми повинні рахуватись з тим, що в тій історії були представники нашого українського народу.

І є певна частина суспільства, яка цю історію поважає, любить і з нею рахується. І ми повинні рахуватись з цією частиною України. Тому, протистояння між політичними силами, коли виникає з цього питання, - скажу, що це не є показник високого рівня демократії. Ця нетерпимість, яку інколи політики висловлюють по відношенню до тих чи інших наших історичних фактів, це неправильно. З цим треба рахуватись, це треба пам’ятати, і дуже важливо, щоб наступні покоління не були ворогами і не було в країні протистояння, тому що в історії нашої держави були випадки, коли це викликало певну критику чи невдоволення певної частини нашої держави. От я так би сказав. Тому історію повинні писати не політики, а історики.

– А ви допускаєте, що за життя цього покоління єдиного погляду для всієї України, для всіх регіонів, всіх поколінь, які нині живуть, можливо, не буде знайдено?

– А ми не повинні примушувати когось, будь-яку людину, навіть одну людину, щоб вона жила за тими поглядами, за якими живе, умовно кажучи, більшість. Ми не повинні цього робити. Різноманітність поглядів, різність поглядів в різних регіонах, частинах України, різність культур в українській державі – це, я би сказав так, наш стан суспільства, з яким ми повинні завжди рахуватись і завжди поважати точку зору кожного. Завжди відноситись до цього з повагою. І цим не можна торгувати.

– Щодо мовної ситуації. Хтось каже, що українська мова потребувала б більшої підтримки з боку влади. З іншого боку, інші говорять, що ви чітко заявили з перших днів президентства, що єдина державна мова в Україні – українська. Як вам бачиться цей мовний консенсус в Україні?

– Кращий варіант, який сьогодні існує в світі, це Європейська хартія мови. Якщо ми її будемо дотримуватись і створимо умови для розвитку в Україні кожної культури населення, яке населяє Україну, це буде відповідати нашим європейським прагненням. Тому що Європа – це країна регіонів. Україна – це також країна регіонів. І люди звикли ходити в одну церкву. Не можна їх примушувати ходити в іншу. Не можна!

Держава не повинна в це втручатись. Держава повинна створювати умови. Для кожної людини. І це буде справедлива державна політика.

– Цього року 20-річчя здобуття незалежності України. Як вам як президенту, озираючись назад, 20 років для України – це був важкий шлях? Яке майбутнє для держави? Щоб ви хотіли?

– Можна із впевненістю сказати, що Україна відбулась як держава. І до цього доклали багато зусиль всі, хто жив у ці часи незалежності 20 років. Всі, хто працював на різних посадах – і високих, і не високих. Тобто, це безперечний факт, що незалежна Україна відбулась. Все! Це головне!

А на цьому шляху 20-річному багато було різних суперечностей, багато було політичних баталій, подій. Ми з цього повинні зробити висновки. А що стосується майбутнього нашої країни, я переконаний в тому, що наша держава – це унікальна держава. З унікальним географічним положенням, ресурсами, людським капіталом. І Україна буде в числі найбільш розвинутих країн вже найближчим часом. Я сказав би так. От в цьому десятиріччі. Я в цьому переконаний.

– А від своїх планів, здається, до 20-го року щоб Україна увійшла у велику двадцятку, ви відмовляєтесь, так?

– Я переконаний в тому, що цю мету ми здійснимо. Ми будемо наполегливо працювати над тим, щоб з року в рік модернізація країни призвела до значного підйому економіки, покращення життя людей. І ми будемо прагнути до того, щоб наша держава увійшла у двадцятку найбільш розвинутих країн світу.

Би-Би-Си

В Европе подозревают, что украинская власть не туда идет

Отмена в Украине антикоррупционного пакета законов может свидетельствовать о шаге украинских властей в неправильном направлении.//

Українська правдаВ Европе подозревают, что украинская власть не туда идет
Отмена в Украине антикоррупционного пакета законов может свидетельствовать о шаге украинских властей в неправильном направлении.

Об этом заявил глава организации GRECO Драго Кос в интервью "Зеркалу недели. Украина".

"Отмена пакета и ликвидация Бюро по вопросам антикоррупционной политики могут свидетельствовать о важном и досадном шаге в неправильном направлении - если в ближайшее время не будет найден лучший выход из ситуации с законами и Бюро. Но время быстро летит", - сказал он.

Кос напомнил, что в отчете о выполнении Украиной рекомендаций, утвержденном в мае 2009 года, GRECO признала создание Бюро по вопросам антикоррупционной политики свидетельством того, что Украина "открыта для развития и внедрения реальной антикоррупционной политики".

"Кроме того, международные эксперты отметили: принятие так называемого антикоррупционного пакета является важным шагом в правильном направлении", - говорится в публикации.

"Это была последняя информация, которую GRECO получила от Украины", - сказал глава организации.

По словам Коса, "GRECO вскоре рассмотрит предоставленную дополнительную информацию к отчету Украины о выполнении рекомендаций".

"Если достигнутые на время утверждения отчета результаты не будут актуальными, это, вероятно, вызовет серьезные дебаты относительно ситуации и также может привести к очень непопулярным (отрицательным) выводам и решениям GRECO", - отметил он.

"Мы просто не можем позволить себе молча наблюдать, как в стране, особенно важной для нас, были упразднены положительные процессы. Но я все еще надеюсь, что это не произойдет", - сказал глава организации.

Кроме того, Кос отметил, что Украина "окажется в очень сложной ситуации, если подаст заявку на получение безвизового режима (с ЕС), не имея серьезных достижений в антикоррупционной сфере, таких как полноценное выполнение рекомендаций GRECO".

Как известно, Группа государств против коррупции (GRECO), которая функционирует при Совете Европы, согласно Плану действий Украина - ЕС, контролирует выполнение взятых на себя Украиной обязательств, в частности реализацию Национальной программы борьбы с коррупцией.

January 29, 2011

Украина Януковича: стабильность как форма кризиса

Любая власть вынуждена решать несколько прямо противоположных задач одновременно...

Українська правдаУкраина Януковича: стабильность как форма кризиса
Любая власть вынуждена решать несколько прямо противоположных задач одновременно.

Нравиться электорату - принимать популистские решения. Следовать интересам политэкономической элиты - действовать в пользу крупного капитала. Совершать некие непопулярные шаги - осуществлять реформы, благодаря которым, как говорил украинский классик, политик входит, а не вляпывается в историю.

Компромиссом в заданной рамке, очерчивающей возможный диапазон действий лидера, служит некий негласный договор, формат взаимоотношений - между властью и обществом, властью и олигархами, властью и оппозицией.

Политический режим Януковича за достаточно короткое время приобрел очень понятные внешние формы – стилистику, инструментарий принятия и реализации решений, мотивацию кадровых ротаций и т д.

Содержательная, сущностная часть самих основ власти ВФЯ – все равно что невозделанный кусок целины. И что последует или должно последовать за окончательным усовершенствованием командного направления властной вертикали, - не очень понятно. Думается, в том числе и для самой власти.

Сила есть. Ума не надо?

Предновогодние события, связанные с посадкой отдельных оппозиционеров, неприятием властью какого-либо инакомыслия и силового способа продавливания любых решений, все больше дают повод считать, что Янукович в своей прикладной политической деятельности будет руководствоваться попыткой скопировать персоналистские политические модели двух соседних постсоветских государств – России и Беларуси.

По сути, будущее политического режима ВФЯ укладывается в две базовые версии:

Либо Виктор Федорович начнет копировать белорусский вариант – политический режим, при котором в стране есть только один институт и центр принятия решений. Александр Григорьевич Лукашенко.

Либо президент Украины непременно начнет копировать вариант российский – политический режим, основанный на административном и силовом управлении государством, соблюдении видимости демократии, когда в обмен на обеспечение базовых материальных потребностей общество мирится с отсутствием свобод и политической конкуренции как двигателя процессов.

Ожидания именно такого, во многом, инстинктивного политического поведения Януковича предопределяются объективным и субъективным факторами, которые и формируют действительность.

Объективный фактор.Период "политической вольницы" и праздников демократии времен постмайданной власти породили в обществе другой запрос – запрос на порядок. А главное – запрос на реализацию обещанных и ожидаемых реформ, вместо которых Ющенко предложил обществу постсоветский национализм.

Субъективный фактор. Постсоветское мышление и политический менталитет Януковича формируют понимание президентом эффективности власти как таковой. Эффективная власть – это сильная власть, а сильная власть – это контролирующая власть. Контроль – это самоцель, конечный пункт власти, а не один из элементов управленческого механизма.

Еще одно, типичное проявление постсоветского способа управления - страх как главная мотивация, движущая сила в политическом пространстве. Как-то Анна Герман назвала в качестве преимущества действующего президента как лидера опыт поражения в 2004 году.

В реале – это стало не преимуществом, а недостатком. Поскольку главным выводом из опыта поражения ВФЯ стал страх. Страх потерять власть. Страх быть униженным. Страх перед оппозицией, олигархами, журналистами, террористами и т.д. Страх непредсказуемого будущего.

Отсюда – убежденность, что весь механизм управления должен строиться на боязни. Страх наказания должен стать базовой мотивацией в отношениях с подчиненными.

В итоге - повторение Януковичем тех же ошибок что и в 2004 году как единого кандидата от власти, и в 2006 как премьер-министра, и в 2010 как президента. Все те же грабли по монополизации власти.

Концентрация власти как самоценность – это ложная политическая потребность. Тем более, что ни российский, ни белорусский варианты не имеют шансов прижиться на украинской почве.

Догоняющая Украина

Вариант "а-ля Лукашенко" явно не про Януковича.

Прежде всего, в силу разных личностных качеств. Он, скорее, больше подошел бы Тимошенко как харизматическому лидеру.

Янукович, несмотря на возврат президентской формы правления, не является единственным центром инициирования и принятия решений в стране. Большая часть решений – политического, экономического, кадрового вопросов – так или иначе, связаны с конкуренцией между разными группами-основателями действующей власти.

В этом смысле, не сам Янукович как лидер и конструктор процессов, а интересы разных групп из окружения президента задают коммуникативные цели в стране.

Та же Партия Регионов (под знаменами которой Виктор Федорович шел к президентству) оказалась, в общем-то, отодвинута как партия от политического процесса. Политическая инициатива формируется как раз внепартийной группой Фирташа-Левочкина.

Президент Янукович – это, по сути, некий вариант акционерного общества крупных собственников, активно представленных во властной вертикали.

Чего не скажешь про президента Лукашенко.

Вариант Украины как России – это желаемое, а не действительное.

Невооруженным глазом видно, что ВФЯ копирует атрибуты российской власти. Вертикаль, систему обеспечения - охрану, мигалки, кортежи, отношение к СМИ и т.д.

Даже какие-то меры массового характера, адекватные российской реальности и совсем неадекватные реалиям украинским, тут же вслед за РФ дублируются украинским президентом. Это и антиалкогольная кампания - запрет на покупку спиртных напитков после 22.00. И розыск по всему Киеву "лиц кавказской национальности" - хотя проблема экстремизма на национальной почве никогда не была присуща Украине, между разными частями Украины есть глубокие ментально-культурные различия, но украинцы – моноэтничная нация.

В политической плоскости копирование РФ проявляется в попытке Януковича отойти от политики идеологического оформления и закрепления власти, выстраиваемой Ющенко, и ставке на мобилизацию элит вокруг экономических интересов и больших проектов. То есть, как в России - политическое начало сделать производным от экономического.

Украина как Россия невозможна в силу ряда веских причин.

Во-первых, несоизмеримая экономическая база. Проведение агрессивной экономической политики реализуемо только при наличии больших ресурсов, в случае России сырьевых. Высокая цена на нефть – основной элемент российской стабилизации 2000-х. Украина (к сожалению или к счастью) не имеет такого ресурса.

Во-вторых, Украина – молодое государство. Здесь нет многовекового страха перед властью, как у россиян.

Украинец может уважать власть или презирать ее, но трепетать и раболепствовать перед ней - никогда. Тогда как для человека русского власть – это самая важная, если не единственная, часть политической идентичности. Отсюда - разные модели политической системы - авторитарная модель России и вариант полицентричной власти Украины.

В-третьих, разные идеологические (псевдоидеологические) векторы развития государственности. Россия на уровне государственной пропаганды декларирует имперские амбиции, Украина - развивается как национальный проект.

В-четвертых,разные механизмы прихода во власть президентов Украины и России, соответственно - и ресурсы легитимации как президентов. Янукович стал президентом, благодаря системе, созданной "оранжевой властью" и опирающейся на политическую конкуренцию свободу СМИ и волеизъявление народа.

Медведев стал президентом как преемник Путина, опирающийся, прежде всего, на элитный консенсус (правящий тандем как символ существующего консенсуса).

И, наконец, в-пятых, в силу неадекватного восприятия Януковичем современной РФ. Мир - это то, как видит его сам человек. Представление украинского президента о России несколько отличается от настоящих российских реалий. Как и менталитет Януковича – от менталитета Медведева и Путина.

Прежде всего, разнится стилистическое оформление властного дискурса. То, в какие словесные формы и конструкции облекаются социально-гуманитарные тенденции и политэкономические процессы, схожие для всего постсоветского пространства.

Янукович, на уровне стилистики, тяготеет к прошлому, Медведев – к будущему. Российский президент камуфлирует свою политику под модные слова - айфон, айпод, твиттер, модернизация, Сколково и т.д. Украинская власть – наоборот, и в названиях, и в риторике тяготеет к временам десятилетней давности.

Слова Елены Бондаренко об украинских СМИ как пособниках заграницы - неадекватны не с точки зрения отношения власти и медиа или власти и оппозиции, а с точки зрения своей несовременности.

Российская власть, по сравнению с украинской, вообще лишена архаики – она не зациклена на теме языка как элемента единого культурного пространства или православия с точки зрения персональной религиозной потребности. Эти вопросы находятся, прежде всего, в политической плоскости.

Представить, что Путин и Медведев принимают решения на основе напутствия старцев – в принципе невозможно.

Россия Медведева-Путина переживает кризис идеологии и дискурса 2000-х, когда священной коровой была объявлена стабильность, и эта стабильность держалась на нацлидере В.В.Путине.

Процессы, происходящие в России за последние два года показали, что установка "стабильность превыше изменений" устарела. Власть не справляется с существующими вызовами, а демонтаж социальных лифтов и публичных политических площадок приводит не к стабильности, а к возникновению дыр во власти и накоплению социального недовольства, которое может взорваться в любой момент, как в случае с декабрьскими погромами на Манежной площади.

Украина Януковича – это возврат к середине 90-х, когда на постсоветском пространстве власть повсеместно шла к обоснованию той самой стабильности, как основы политического режима.

Зачистка всех конкурентов как залог устойчивости и бессмертия режима - это установка даже "докучмовского периода", допускавшего хоть минимальное проявление политического плюрализма. Это путь к тому, чтобы упорядочивать не движение (как двигатель прогресса), а покой (как невозможность появления чего-либо нового).

Кризис стабильности

Безусловный плюс режима Януковича – в том, что внутри власти восстановилась коммуникация, и принятые решения реализовываются очень быстро, не застревая во властных лабиринтах.

Безусловный минус – в том, что коммуникация между властью и обществом с каждым днем все больше исчезает. Вместо выстраивания обратной связи с народом как залога правильности действий, власть пытается всячески избежать любой обратной реакции.

Поэтому, юридическая победа власти почти во всех инициированных ею за год президентства ВФЯ вопросах несет обществу не уверенность в завтрашнем дне, а наоборот – растерянность.

По большому счету, ряд значимых решений прошедшего года – продление пребывания Черноморского флота, возврат к Конституции 1996 года, местные выборы, новый Налоговый кодекс, грядущая пенсионная реформа и ЖКХ, уголовные дела на Тимошенко и ее соратников, рукоприкладство в парламенте как способ разрешения политических конфликтов - так или иначе, стали дестабилизирующим фактором. Потому что зафиксировали нарастание разрыва механизма взаимодействия между властью и обществом, а также - неконтролированность ситуации со стороны власти, наличие сбоев, и подавление их административно-силовым путем.

Это не значит, что все, что делает Янукович – автоматически плохо. Это значит, что:

Во-первых, нет адекватного информационного сопровождения действий, объясняющего логику тех или иных решений – кадровых, политических, экономических, других.

Во-вторых, и в главных, нет философии власти, цельности действий, но есть замена их тотальным контролем. Монополизация властных полномочий не перерастает в политику, направленную на выстраивание государства.

Понятно, что лучше что-то делать, чем не делать ничего вообще.

И если "оранжевая" власть олицетворяла одну крайность – самоощущение того, что она пришла всерьез и надолго, а, значит, можно не спешить вообще с реформированием тех или иных институтов. То власть действующая олицетворяет крайность другую – боязнь все потерять, отсюда установка на то, чтобы по максимуму получить все здесь и сейчас, по принципу "куй железо пока горячо".

Абсолютно прав министр иностранных дел Грищенко, когда говорит, что Украине нужна принципиально новая, не чужая, а своя идеология – так как шаблоны внешнеполитической стратегии "прочь от Москвы" и "русский мир" тесноваты для нас.

Но признаки появления такой идеологии в какой-либо близкой или далекой перспективе пока и не проглядываются. Нет даже обоснования внутриполитических и экономических изменений, которые проводятся в стране уже сегодня.

Отсюда – сомнение в подлинности реформ, которые новая власть решила провести одним махом в наикратчайшие сроки, и ощущение некого политического недомыслия.

Ведь, в любом действии важен мотив. Получается, что внешний мотив у Януковича и Ко – угодить Международному валютному фонду, с целью получения очередного транша (на сегодня Украина – второй после Румынии должник МВФ).

Мотив же внутри страны – деньги, именно под деньги и формируются внутривластные коалиции. А, в конечном счете, за неподготовленные идеи и решения власти, как всегда, поплатится маленький украинец.

Конечно же, драматизировать ситуацию не стоит - критической ситуации сегодня в Украине нет. Но политика Януковича (во всяком случае за первый год президентства) - это путь в никуда.

И дело не в том, что перед нами маячит перспектива авторитаризма. А в том, что с точки зрения государства (а не президента, политического класса, олигархов), в стране по-прежнему ничего не происходит.

Олеся Яхно

Президент Украины, возможно, заслуживает Нобелевской премии мира

В феврале президент Украины Виктор Янукович будет отмечать свой первый год пребывания в должности. В скором будущем как украинские, так и зарубежные СМИ будут упорно трудится над тем, чтобы «подправить» результаты его деятельности, как в положительную, так и в отрицательную сторону...

ИноСМИПрезидент Украины, возможно, заслуживает Нобелевской премии мира
В феврале президент Украины Виктор Янукович будет отмечать свой первый год пребывания в должности. В скором будущем как украинские, так и зарубежные СМИ будут упорно трудится над тем, чтобы «подправить» результаты его деятельности, как в положительную, так и в отрицательную сторону.

Некоторые западные наблюдатели, следящие за событиями в Украине, уже приступили к распеванию привычных песен: Янукович - русская марионетка, клон Путина и т.д. Их обычная упрощенная формула: Запад (США, Европа) – это хорошо, а Восток (Россия) – это плохо, если не прямое зло. Учитывая, что линия раздела между Востоком и Западом проходит прямо через территорию Украины, отрицательные внутренние последствия применения такой формулы должны быть очевидны.

Один известный западный эксперт по Украине пишет: «Вера администрации Януковича в то, что они могут успешно объединить путинизм с европейской интеграцией, глубоко ошибочна». И в другом месте: «У меня нет никаких раскаяний выбором в пользу оранжевого демократического «хаоса» вместо евразийской авторитарной стабильности».

Оставляя в стороне вопрос того, что именно означает так называемый «путинизм» даже в России, такие карикатурные противопоставления – «Европа» против «Евразии», «демократический хаос» против «авторитарной стабильности», имеют мало общего с реальным состоянием дел в Украине. Вместо одномерного обличительства, давайте лучше посмотрим на то, чего реально добился г-н Янукович.

Одним из первых его действий было заключение сделки с Россией по транзиту природного газа в Европу в обмен на ценовые уступки для потребителей в Украине. За этим последовал окончательный отказ от попыток предыдущего режима втянуть Украину в НАТО даже в условиях подавляющего общественного неприятия этой политики (вот так оранжевая демократия!), и выбор в пользу внеблокового статуса. Он также достиг исторического соглашения с США по утилизации ядерных материалов, став в апреле 2010 года звездой вашингтонской конференции на высшем уровне по ядерному нераспространению.

Принятие Украиной внеблокового статуса изменило стратегический расклад в Европе. Результатом стало появление треугольника взаимных интересов между Европой, Россией и Украиной, как на это совершенно справедливо указывал Янукович. Было бы справедливо заметить, что новый подход Киева к Москве проложил путь к саммиту в Довилле, где Франция, Германия и Россия обсудили создание общеевропейской зоны военного и экономического сотрудничества, а также перезагрузку в двусторонних германо-российских и польско-российских отношениях.

В тоже время Янукович значительно продвинулся на пути к тому, чтобы снять озабоченности Европы по поводу энергетической безопасности, так как его сближение с Россией призвано устранить «газовые войны», вызывавшие тревогу в недавнем прошлом. Украина, таким образом, стала важным фактором стабильности, а не яблоком раздора.

Так может, вместо того, чтобы бросать в адрес Януковича нелестные высказывания, пришло время задать вопрос: а не являются достижения президента на сегодняшний день достойными присуждения Нобелевской премии мира?

Сделаем некоторые сравнения. Когда Барак Обама получил премию в 2009 году, всего через несколько месяцев после вступления в должность, он был первым признавшим то, что не «заслуживает того, чтобы быть в компании тех многих поворотных фигур, которые были удостоены этой награды», и, что он «принимает эту награду как призыв к действию». Его готовность признать то, что он еще на самом деле не добился ничего значимого, заслуживает похвалы, как и высказанная им решимость оправдать оказанную ему честь.

В числе «поворотных» фигур из числа нобелевских лауреатов были Теодор Рузвельт в 1906 году за содействие в урегулировании русско-японской войны, Анвар Садат и Менахем Бегин в 1978 году и Ицхак Рабин, Шимон Перес и Ясир Арафат в 1994 году (все еще пытавшиеся завершить начатое Садатом и Бегином). Следует отметить Михаила Горбачева (1990 г.) за расчистку пути для мирного ухода со сцены марксизма-ленинизма и ту роль, которую он сыграл в прекращении холодной войны. Эти лауреаты Нобелевской премии, а также Нельсон Мандела и Фредерик Виллем де Клерк в 1993 году, имели очевидные достижения.

Можно поспорить, что поддержка Януковичем внеблокового статуса для Украины сделала больше для укрепления мира и стабильности в Европе, чем любое государственное действие с момента падения Берлинской стены, дав повод к возможности паневропейского согласия, напоминающего о европейской системе, превалировавшей со времен Вестфальского договора (1648 год) до начала наполеоновских войн - что стало эпохой беспрецедентного мира и благополучия в Европе. Неслабое достижение для одного года у власти.

Если судить по результату, по реальному вкладу в дело мира, то достижения Януковича за короткий период времени являются впечатляющими. Можно обоснованно предположить, что его следует учитывать в числе номинантов.

Энтони Т. Салвия, исполнительный директор Американского Института в Украине, работал в администрации президента Рональда Рейгана в Государственном департаменте США на протяжении важнейшего периода, приведшего к падению Берлинской стены и распаду Советского Союза. Работая специальным советником заместителя Государственного секретаря по политическим вопросам и заместителем директора по вопросам связей с Конгрессом в Агентстве по контролю над вооружениями и разоружению (1981 – 1987), у него была уникальная возможность увидеть события, которые привели к окончанию Холодной войны. Позднее, он работал директором Московского бюро Радио Свободная Европа/Радио Свобода (1993 – 1996 гг.) и исполнительным помощником президента Радио Свободная Европа/Радио Свобода в Мюнхене (1988 – 1993 гг.).
("Kyiv Post", Украина)

В Египте во время столкновений погибли десятки людей

Более 50 человек погибли в пятницу в результате столкновений с полицией в Каире, Александрии и Суэце...

Українська правда

Более 50 человек погибли в пятницу в результате столкновений с полицией в Каире, Александрии и Суэце.

Об этом сообщает Радио Свобода со ссылкой на агентство EFE.

Согласно сообщению, в столице жертвами беспорядков стали не менее 16 человек, а в Суэце - от 11 до 13.

Улицы Каира в субботу постепенно вновь наполняются демонстрантами. Как сообщает арабский телеканал "Аль-Джазира", сотни людей собираются на площади Тахрир в центре Каира, невзирая на то, что в город введены армейские подразделения, усиленные бронетехникой.

По данным телеканала, счет погибших в ходе столкновений ведется на десятки.

Как передает репортер "Аль-Джазиры" из Александрии, только в этом мегаполисе погибли 23 демонстранта. Большинство из них были убиты выстрелами в голову.

Также сообщается, что в центре Каира слышна стрельба - полиция пытается разогнать демонстрацию .

В то же время, как сообщает Интерфакс-Украина со ссылкой на ЭФЭ, операторы сотовой связи возобновили работу в столице Египта. Мобильная связь в Каире была восстановлена в 10:00 по местному времени.

В настоящее время жители столицы могут не только делать вызовы, но и отправлять сообщения.

"Тем не менее, сеть мобильной связи работает с перебоями. Вероятно, это вызвано тем, что она перегружена", - говорится в сообщении.

Доступ в сеть Интернет, который был заблокирован в минувшую пятницу, до сих пор закрыт.

Как известно, демонстрации с требованием отставки президента Египта Хосни Мубарака прошли 28 января в Каире, Суэце, Александрии и еще нескольких городах – несмотря на предупреждения властей о том, что массовые выступления будут жестко пресекаться.

Для разгона демонстрантов полиция применила слезоточивый газ, водяные пушки и резиновые пули. К вечеру 28 января на улицы впервые с начала массовых демонстраций были выведены и армейские подразделения.

В Каире, а затем и во всей стране объявлен комендантский час.

Президент РФ Медведев: Адресат выбыл

Писать письма президенту?...

Эхо МосквыПрезидент РФ Медведев: Адресат выбылПисать письма президенту?
Адресат выбыл. Физически – в Давос, метафизически – по неудобоназываемому адресу. Его речь в Давосе почему-то очень похожа на прощальную, несмотря на то, что он хочет остаться президентом (судя по его словам).
Он улетел из Москвы в Швейцарию в день траура по жертвам теракта. Он мог отменить визит, и мировое сообщество, безусловно, отнеслось бы к этому с пониманием. Но по каким-то соображениям выступление перед гигантами бизнеса казалось ему очень важным.

Он сказал им: “Позавчера в Москве в международном аэропорту Домодедово был совершен террористический акт, унёсший жизни десятков ни в чём неповинных людей…
Эта трагедия стала настоящим потрясением для российского общества… Мы вместе скорбим о погибших. Боль от утраты человеческих жизней, конечно, останется в наших сердцах надолго”.

А через секунду он объяснил, почему теракт произошел именно теперь: “Те, кто совершил это злодеяние, рассчитывали на то, что это поставит Россию на колени, заставит занять нас оборонительную позицию, рассчитывали в том числе на то, что Президент России не приедет на этот форум. Именно по этому критерию было выбрано место и время нанесения террористического удара”.

Кто бы мог подумать!
Оказывается, взрыв в Домодедово был устроен, чтобы Медведев не поехал в Давос. Зато Солнце осветило Землю, а высшие силы потушили вулканы и обеспечили летную погоду борту №1 (а заодно и прочей мелюзге).

Нет уверенности, что террористы вообще слыхали что-нибудь про давосский форум.
Трудно понять, почему террористам так важно было сорвать выступление президента России. Может быть, ему только кажется, что всё это случилось из-за него.

Президент РФ Медведев: Адресат выбыл

Начав с печальной ноты, он закончил мажорно, жизнерадостно.

МЕДВЕДЕВ. У меня очень интересная работа. Это работа, которая заставляет быть мобилизованным 24 часа в сутки, ответственность, которую ты ощущаешь круглые сутки, ответственность перед своей страной, перед людьми, которые тебя избрали. Знаете, в этом случае всегда можно найти силы, даже если ты очень устал, страдаешь от “джэт лэга”, и происходят какие-то неприятные вещи. У меня очень интересная и очень важная работа.

Уважаемые читатели, он так и сказал.
Он нашел подходящий момент для заявления, что получает удовольствие от своей работы. В советское время репортажи о трудовых рекордах заканчивались стандартной фразой: “Усталые, но довольные возвращались домой литейщики” (шахтёры, каменщики, дояры, акушеры и др.). Теперь мы знаем, что и президент возвращается с работы усталым, но довольным. (Его страданий от джэт лэга мы не можем оценить, поскольку, готовя этот материал, не успели узнать, что это такое.)

Кто не слышал, послушайте, как он это говорит.
Интонация геройская, твёрдая, гордая. Так говорят люди, которые любуются собой. И ничего, что иногда происходят какие-то неприятные вещи.

Твиттер (где он узнал о взрыве в Домодедово), ай-пед, фейсбук, Россия – это такие интересные игрушки.
Но если твиттер есть у многих, то игра в президента России – это его и только его.

Он и в Давосе не удержался от любимых перечислений, объясняя, как должен быть правильно устроен мир на Земле:
во-первых, стратегический подход к решению проблем;
во-вторых, реализм и готовность жить по средствам;
в-третьих, глобальное партнерство и его правильная организация;
в-четвертых, разнообразие.

(Готовность жить по средствам проявилась немедленно в сообщении Управления делами Президента РФ о покупке новой президентской яхты всего за 50 миллионов евро; в десять раз дешевле, чем у Абрамовича.)

Но четырьмя правилами Медведев не ограничился.
Он сказал форуму и миру: “Сегодня я остановлюсь на новых возможностях, которые даёт модернизация для успешного ведения бизнеса в России, даже несмотря на трудности. Для краткости я назову десять пунктов”.

И действительно, началось: “Первое. Я инициировал программу, беспрецедентную за последние годы…
Второе…
Третье…
Пятое. Я предложил закон, который дает право университетам открывать предприятия…
Девятое. Я считаю, что это реалистичная задача – привлечь к нам на работу тысячи лучших ученых и инженеров со всего мира…”.

Эти пункты (“для краткости”!) занимают несколько страниц, всё прокомментировать и даже процитировать нет места.
А там, в Давосе, никто не спросил: “Как вы собираетесь привлечь тысячи лучших ученых в то время, как не можете остановить бегство из страны десятков тысяч лучших ученых?”.

***

В тот же день в интервью агентству “Блумберг” Медведев ответил на вопрос, пойдет ли он на второй срок?
“Если я посчитаю правильным для страны, для политической системы и прежде всего для граждан нашего государства участвовать в выборах, я буду участвовать”.

Он, конечно, не имел в виду, что будет решать, “правильно ли для граждан нашего государства участвовать в выборах”.
Русский язык подвел русского президента. Он имел в виду, что сам решит, правильно ли будет для граждан, если он снова станет президентом. При этом он, похоже, считает, что по этому вопросу у страны, у системы и у граждан могут быть разные мнения. (А кто ж их спросит.)

Главное здесь: если Я посчитаю правильным.
То есть сам решу. А поскольку работа интересная, то, видимо, уже решил; можно сказать: объявил.

Но тандем никто не отменял.
И главный руководитель тандема Путин несколько раз публично объяснял, что они с Медведевым сядут и решат, кто станет следующим президентом. Значит, “они” уже решили?

В свое время Путин (в интервью французам) рассказал, как вырабатываются их совместные решения.

В.В.ПУТИН: Я, так же как прежде, не считаю зазорным снять трубку и сказать ему (президенту Медведеву): “Слушай, давай согласуем, давай посоветуемся”… Так же и он. Бывают случаи, когда он просто звонит и говорит: “Знаете, надо переговорить. Вот такая проблема, хотел бы услышать Ваше мнение”.

Президент РФ Медведев: Адресат выбыл

Возможно, это и теперь так было.
Можно попытаться реконструировать их разговор (так по старой челюсти антрополог восстанавливает портрет неандертальца). “Челюсть” – это стилистические оттенки, содержащиеся в обращениях на “ты” и на “вы”; при этом антрополог должен принять во внимание, что Путин никогда не ошибается, никаких оговорок не допускает, профессионал. Беседа могла выглядеть так:
ВТОРОЙ. Как вы знаете, я лечу в Давос. Там неизбежно спросят о выборах. Вот такая проблема, хотел бы услышать Ваше мнение.
ПЕРВЫЙ. Знаешь, я вот что решил: иди-ка ты на второй срок. Оттягивать это решение больше нельзя.
ВТОРОЙ. О-о-о!
ПЕРВЫЙ. Да. И знаешь, можешь прямо там это сказать.

Да, возможно, Путин сказал Медведеву: “Вперёд, Россия!”.
А тот поверил. Он не первый, кто поверил Путину, потому что Путин настоящий артист своего дела. Если только перечислять, кто ему верил… Буш, Немцов, Горбачев, Чубайс, Ельцин, Ходорковский, Шрёдер, Березовский, спортсменки, комсомолки, просто красавицы…

И всё это значит, что Медведев, скорее всего, не станет президентом весной 2012 года.
Если же он всерьез интересуется мнением остального населения (будет ли это, как он выражается, “правильным для граждан”), то ответ может быть и не слишком благоприятным. Он же не сделал ничего, что обещал.

“Что сделаю я для людей?!” – сильнее грома крикнул Данко.
Потом разорвал себе грудь, вытащил сердце и некоторое время освещал дорогу гражданам. Но в этом состоянии он прожил недолго, а болото было большое и глубокое. А тут не сердце, тут кнопки твиттера.

***

Он президентом почти три года.

По-прежнему в очереди сто тысяч бездомных офицеров.
Где их жилье?

Где независимый суд?
Где-где? Во всяком случае еще глубже, чем был.

Коррупция?
Ее рост ужасен. Заклинания не помогли. (А мы в своих письмах честно предупреждали президента, что он напрасно обращается к чиновникам с призывами бороться с коррупцией. Мы спрашивали: могут ли спирохеты бороться с сифилисом, даже если они это клятвенно обещают?)

Сколково?
Но при наших обстоятельствах из этой затеи не получится науки, скорее воровство и пиар.
Количество терактов за время правления тандема выросло в разы.

Они не остановят бегства ученых, не вернут суд в норму, они угробят Россию, и дело это почти уже сделано.
Продолжается уничтожение образования, медицины… Главное же – уничтожается мораль. А ее не накачаешь из шельфа. И не купишь ни в США, ни в Китае. И даже если один вор будет сидеть в тюрьме, это не остановит тысячи могущественных воров.

…Взрывать Домодедово ради того, чтобы Медведев не полетел в Давос?
В таком случае умнее было бы взорвать Внуково-2. Но зачем? Давос – бессмыслица. Путин там не выступал ни разу, и – что?

Что касается намерений “поставить Россию на колени”, это тоже всего лишь затёртые слова.
А начнёшь разбираться – возникнет вопрос: из какой позиции? из положения стоя или из положения лёжа?

Александр Минкин, журналист
"Эхо Москвы"
Автор рисунков: Алексей Меринов

January 27, 2011

Украине предлагают интегрироваться в российскую систему ПРО

Украина на официальном уровне не отреагировала на сделанное во вторник предложение Госдумы РФ о расширении украинско-российской военно-технической кооперации для совместного создания новой системы противоракетной обороны (ПРО), пишет журналист Независимой газеты Татьяна Ивженко в статье Янукович напомнил о себе генсеку НАТО.//

Korrespondent.netУкраине предлагают интегрироваться в российскую систему ПРО
Украина на официальном уровне не отреагировала на сделанное во вторник предложение Госдумы РФ о расширении украинско-российской военно-технической кооперации для совместного создания новой системы противоракетной обороны (ПРО), пишет журналист Независимой газеты Татьяна Ивженко в статье Янукович напомнил о себе генсеку НАТО.
Киеву политически невыгодно принять это предложение, однако действия Евросоюза не оставляют украинской власти поля для маневра, приходят к выводу эксперты.

Как известно, Госдума, ратифицируя договор между РФ и США по СНВ-3, сделала ряд оговорок. В частности, депутаты предусмотрели взаимосвязь между системами СНВ и ПРО, а также обратились к президенту Дмитрию Медведеву с требованием утвердить новую программу развития стратегических ядерных сил РФ. Кроме того, Госдума сочла необходимым "безотлагательно проработать вопрос о восстановлении такой численности российской группировки спутников предупреждения о ракетном нападении, которая обеспечивала бы постоянное наблюдение за всеми ракетоопасными районами". В контексте решения всех этих задач прозвучал призыв "рассмотреть возможность расширения военно-технической кооперации РФ с Украиной". Вчера, выступая в Совете Федерации, министр обороны РФ Анатолий Сердюков подтвердил, что Россия разрабатывает собственные системы противоракетной обороны, которые станут гарантией безопасности на случай нарушения условий договора СНВ-3 со стороны США. Именно в эту систему, судя по всему, предлагают интегрироваться Украине.

Несмотря на значимость вопроса, в Киеве ситуацию оставили без комментариев. Руководитель военных программ Центра им. Разумкова Николай Сунгуровский пояснил "НГ", что для Украины важно было бы участвовать в российско-европейской системе ПРО, переговоры о создании которой продвигаются медленно и сложно. В ноябре эта позиция Киева была предельно четко сформулирована секретарем Совета национальной безопасности и обороны Украины Раисой Богатыревой, которая в ходе визита в Польшу заявила, что Украина готова участвовать в создании единой системы противоракетной обороны в Европе. "Украина не только выразила желание участвовать в строительстве европейской ПРО, но также предложила использование своих радаров", – сказала она.

В то же время замгенсекретаря НАТО по политическим вопросам и политике безопасности Дирк Бренгельманн отметил, что на первом этапе альянс ставит задачу согласовать позиции с Россией: "Готовность обращаться к более широкому кругу партнеров у нас есть, но пока не пришло время ее реализовать".

За прошедшие два месяца ситуация для Украины стала более определенной и одновременно более сложной, отмечают украинские эксперты. Руководитель Центра исследований армии, конверсии и разоружения Валентин Бадрак отметил, что Евросоюз продолжает политику дистанцирования от Украины. Переговоры о политическом сближении, которые президент Виктор Янукович еще в декабре назвал "главным и окончательным залогом безопасности Украины в условиях внеблоковости", фактически застопорились. В энергетической сфере ЕС прислушивается к мнению России и уже открыто демонстрирует свою незаинтересованность в транспортировке газа по украинской территории. "Украине не оставляют выбора, во всех сферах возможного сотрудничества нас толкают в объятия России", – считает Бадрак. Он отметил, что на российско-натовские переговоры, от исхода которых зависит формат участия в оборонных проектах Украины, оказывают влияние США: "Вашингтон обещает европейцам при создании новой системы ПРО использовать имеющиеся национальные возможности. Но не допускает европейских партнеров к технологиям управления системами ПРО". Пока сильные игроки разберутся между собой, позиции Украины, которая, кстати, расположена на пересечении всех траекторий возможного пуска ракет, останутся неопределенными.

Что касается технологической составляющей, то эксперты считают вполне реальным украинско-российское сотрудничество. Хотя сомневаются, что российская сторона станет вкладывать средства в модернизацию абсолютно устаревших двух украинских радиолокационных станций (РЛС) Системы предупреждения о ракетном нападении (СПРН) в Севастополе и Мукачеве. Они отмечают, что введенная в режим боевого дежурства в позапрошлом году РЛС "Воронеж-ДМ" покрыла зону действия украинских станций.

Отмечая политическую остроту момента, украинские эксперты приходят к выводу, что официальному Киеву важно как можно дольше держать паузу, чтобы не усложнять отношения с Россией, но вынудить Запад выступить адвокатом Украины.

Горбачев сожалеет об ошибках перестройки

Бывший советский лидер Михаил Горбачев сожалеет, что не довел перестройку до благополучного завершения. Попутно он раскритиковал ограничения свобод властями и инструментализацию правосудия, в связи с открытием выставки фотографий в Москве.//

ИноСМИГорбачев сожалеет об ошибках перестройки
Бывший советский лидер Михаил Горбачев сожалеет, что не довел перестройку до благополучного завершения. Попутно он раскритиковал ограничения свобод властями и инструментализацию правосудия, в связи с открытием выставки фотографий в Москве.

«Конечно, я сожалею, что было совершено немало грубых ошибок и нам не удалось благополучно завершить» перестройку, заявил Михаил Горбачев рассказал в интервью агентству AFP . Процесс либерализации режима, предпринятый во второй половине 1980-х годов был прерван падением советского режима в 1991 году. «Трудно сохранить (завоевания перестройки); но обратно пути нет», - считает бывший советский лидер.

Вместе с тем Михаил Горбачев вновь раскритиковал меры, принятые в период президентского правления Владимира Путина, в частности, отмену выборности губернаторов и увеличение порога, необходимого для избрания в парламент. «Повсеместно процветает коррупция», и «в настоящее время число чиновников в России больше, чем было в Советском Союзе», добавил он.

Михаил Горбачев, один из акционеров оппозиционной «Новой газеты», считает также, что России в настоящее время отмечается «большая нехватка свободы выражения», чем в тот период, когда у власти был он сам. «Если бы не было гласности, то я так бы и остался Генсеком КПСС», - подытожил он.

("AFP", Франция)

January 26, 2011

Совместного российско-украинского учебника по истории не будет

Российско-украинского учебника по истории не будет. Вместо него выпустят учебное пособие в виде отдельных модулей. Историки уже приступили к работе, но о точных сроках выхода пока не говорят. Были созданы две рабочие группы - с русской и с украинской стороны...

NEWSruСовместного российско-украинского учебника по истории не будет
Российско-украинского учебника по истории не будет. Вместо него выпустят учебное пособие в виде отдельных модулей. Историки уже приступили к работе, но о точных сроках выхода пока не говорят. Были созданы две рабочие группы - с русской и с украинской стороны.

Чтобы избежать больших споров, первый модуль решили посвятить повседневной жизни россиян и украинский в XIX-XX веках. В апреле планируется провести заседание, на котором определят авторов модулей и будет составлен дальнейший план работы. Об этом в интервью Газете.RU рассказал доктор исторических наук, академик РАН Александр Чубарьян.

"Написать учебник невозможно – поляки с немцами уже 20 лет не могут это сделать, а пособие по отдельным модулям, я уверен, для учительства будет полезно. Тем более, надо признать, что в наших российских учебниках для средний школы Украине отводится очень мало места. Есть только один Хмельницкий, и то он достаточно противоречивая фигура. Поэтому пособие будет неким дополнением для российского учителя истории", - сообщил академик.

Академик также подчеркнул, что не все украинские историки отнеслись к идее создания общего учебника позитивно. Историк считает, что украинские ученые преувеличивают значение украинской революции 1917-го года.

"У нас своя точка зрения: независимость была, конечно, но в короткий период и под полным патронажем Германии. В Украине сейчас в силу своих национальных подходов и поиска национальной самоидентификации пишут книжки на эту тему: это называется "украинская революция". Дискуссионные проблемы, конечно, вызывают 30-е годы, голод, а также украинское националистическое движение в годы войны. Словом есть болевые точки, как я их называю", - заявил Чубарьян.

Ранее Россия и Украина договорились о создании рабочей группы по подготовке единого учебного пособия для учителей истории. Министр образования сообщил, что сейчас ведётся работа над созданием широкой экспертной группы с привлечением российских и украинских специалистов относительно новых форматов учебников по математике, физике, химии и астрономии.

Немцов: Путин всех украинцев считает бандеровцами

Украина движется в том же направлении, что и Россия – это будет катастрофа для мой любимой Украины… Почему украинская власть терпит то, что Путин творит с украинцами России?.. На вопросы УНИАН ответил российский оппозиционер Борис Немцов...

ИноСМИНемцов: Путин всех украинцев считает бандеровцами
Украина движется в том же направлении, что и Россия – это будет катастрофа для мой любимой Украины… Почему украинская власть терпит то, что Путин творит с украинцами России?.. На вопросы УНИАН ответил российский оппозиционер Борис Немцов.

У Путина и Суркова с головой не все в порядке

- Господин Немцов, почему в самый канун нового года в Москве были задержаны, а позже арестованы практически все российские оппозиционеры, в том числе и вы?

- Это была акция устрашения оппозиции в преддверии предстоящих парламентских и президентских выборов. Власти думали, что таким образом нас можно деморализовать, запугать. Но не деморализовали и не запугали. Наоборот – мы стали больше уверены в своей правоте.

- Но, с другой стороны, таким образом вам сделали хорошую рекламу. Насколько мне известно, после вашего освобождения к вам выстроилась очередь из европейских СМИ…

- Дело в том, что интеллект российской власти стремительно падает, деградирует страна и государственные институты, деградирует интеллектуальный уровень Путина и Суркова (Владислав Сурков – первый заместитель главы Администрации президента РФ, отвечающий за внутреннюю политику. – Авт.). Надо понимать, что в 2000 году это были совсем другие люди. Но отсутствие политической конкуренции, многолетнее пребывание во власти, неслыханное ограбление страны этой группировкой привело к абсолютной неадекватности и отупению людей, которые управляют Россией. Поэтому они не ведают, что творят. Если бы у них с головой было все в порядке, они бы никогда в жизни такие решение не принимали. Но проблема в том, что у них не все в порядке.

У граждан России вообще нет никаких прав

- Вы заявили, что продолжите свою политическую борьбу. В частности, 31 января снова выйдете на Триумфальную площадь в защиту 31-й статьи российской конституции. Не опасаетесь, что снова «загремите» на 15 суток?


- Дело в том, что, опасаясь или не опасаясь, я не могу отступать. За мной миллионы людей, и защищать конституцию – дело не просто важное и благородное, а дело абсолютно необходимое для страны. Путин растоптал, растерзал, буквально разгрыз зубами конституцию. У людей в России вообще нет никаких прав, никаких возможностей защитить себя. Он уничтожил суд. Такого института в России уже нет. И в этой ситуации нам малодушно сидеть на кухне с попкорном и попивать пиво абсолютно не допустимо. Поэтому я обязательно выйду. Есть ли угроза? Угроза есть, но меня это не остановит.

- Вы сказали, что вас поддерживают миллионы россиян. Насколько в целом, по вашим оценкам, большой так называемый протестный электорат в России сегодня?

- Несмотря на жесточайшую цензуру, несмотря на черный пиар, который ведется против оппозиции, несмотря на огромные деньги, выделяющиеся группировкой Путина для борьбы с инакомыслящими, несмотря на спецслужбы, омоновские штыки и так далее, есть опросы. Когда мы создавали коалицию и Партию народной свободы, то Левада-Центр провел опрос, который показывает, что за нас готовы проголосовать до 19% россиян. Это около 20 млн. взрослого населения. Не думаю, что уважающая себя социологическая служба будет нам что-то приписывать. Притом что мы только начали создавать партию, и этот процесс еще не закончен. Нам еще предстоит провести в 50 регионах конференции и отдать в апреле документы на регистрацию.

Украина движется в том же направлении, что и Россия – это будет катастрофа для моей любимой Украины

- Какие методы политической борьбы вы будете использовать, если учесть, что, кроме радиостанции «Эхо Москвы» и иногда канала РЕН-ТВ, выход на другие СМИ, в первую очередь общероссийские, вам закрыт? Как вы будете доносить свои идеи электорату?

- Дело не в СМИ, а в наших действиях. В России абсолютно уничтожен парламент как институт. Это не место для дискуссий, страна уже тоже не место для дискуссий, как вы знаете. К великому сожалению, Украина движется в этом направлении, причем быстрее, чем я думал. Не дай Бог вам дойти до путинско-лукашенковского уровня государства. Это будет катастрофа для моей любимой Украины.

Если вернуться к вопросу, то считаю, что наиболее эффективными являются уличные формы протеста. Это единственное, что слышит власть и что действительно вызывает уважение у людей. Поэтому, мы будем продолжать протестную активность. Выдвигать требования отставки Путина, роспуска Думы и новых выборов, реформы спецслужбы, выборности губернаторов и регистрации оппозиции. Кроме того, мы сейчас готовим очень крупный митинг демократической оппозиции 16 апреля. Мы хотим, чтобы это была солидная акция – не тысяча, не полторы, а гораздо больше людей.

Наряду с протестной активностью, это просветительская работа. Брошюра «Путин. Итоги» издана миллионным тиражом, и это самый крупный оппозиционный проект в России. Сейчас мы готовим в рамках Партии народной свободы новый независимый доклад, который будет называть «Путин. Коррупция». Мы там расскажем про сказочное обогащение дружков Путина по кооперативу «Озеро», о его работе в санкт-петербургской мэрии. Друзей, которые с ним служили в КГБ. Такая просветительская работа откроет многим россиянам глаза на истинную сущность путинизма и Путина лично.

Третье направление – это регионы. У нас в регионах 50 организаций, мы считаем, что региональная протестная активность будет нарастать. Темы, которые мы будем поднимать, будут абсолютно конкретными. Если это Иркутск – то речь пойдет о защите озера Байкал, если это Калининград – то это борьба с коррупционерами, которые не дают ни бизнесменам, ни людям обычно, нормально жить. Если это Петербург – то это борьба за город, который погибает под руководством госпожи Матвиенко. Мы считаем, что наряду с общеполитическими требованиями в каждом регионе должны быть подняты свои проблемы, которые волнуют людей.

Мы будем добиваться регистрации партии, и выдвигать единого кандидата в президенты.

А что касается СМИ, то наши ресурсы действительно ограничены. Мы в так называемом «стоп-листе» Суркова – Путина. Например, освещение моего ареста категорически запрещено государственными каналами. Причем мне это сказали журналисты этих госканалов, которые хотели с украинскими и другими западными коллегами это осветить. Категорический запрет.

Какие у нас есть возможности в СМИ? Это Интернет, это ряд газет. В частности «Новая газета», «Коммерсант», с ограничениями «Независимая газета» и «Ведомости». Также это глянцевее журналы: как ни парадоксально, журнал «QG», мужской журнал «Максим», журнал «Esquire», где нет цензуры. Также радиостанции «Радио Свобода» и «Эхо Москвы», «Бизнес ФМ» в меньшей степени «Коммерсант ФМ», иногда радио «Серебряный дождь», хотя достаточно редко.

Кроме того, региональные независимые СМИ, оставшиеся в живых региональные телеканалы городов Иваново, Владимир, Томск, также региональные газеты и информагентства.

Я могу прямо сказать, что этого явно недостаточно. Только сидя в Москве, чего-то в стране добиться трудно, поэтому я для себя планирую интенсивные поездки по стране. За прошлый год в рамках презентации «Путин. Итоги» я побывал в 25 регионах России и намереваюсь продолжить эту практику в этом году.

- Как известно, Украина – не Россия... Если у нас много политических партий, то у вас с этим сложнее, и довольно сложно зарегистрировать новую партию. Какова вероятность того, что вам удастся зарегистрироваться в Минюсте России и принять участие в выборах?

- Вопрос регистрации партий в России не юридический, а политический. Мы, безусловно, сделаем все, что не обходимо предпринять в рамках путинского драконовского законодательства о партиях. Соберем 45 тыс. членов, проведем 50 конференций в регионах, подадим соответствующие документы в Минюст. Все мы это сделаем, однако решение будет приниматься политическое. Судя по неадекватности власти, ее параноидальности, когда закрываются украинская библиотека в Москве и организации украинцев в России, господин Путин всех украинцев бандеровцами считает.

Судя по уровню неадекватности власти, вероятность регистрации партии небольшая, но мы этот путь должны пройти, и мы это сделаем. Если они нас не регистрируют, то тем самым за полгода до выборов объявят, что выборы нелегитимны. Ведь таким образом наиболее значимая демократическая оппозиция до выборов не будет допущена. То же самое касается и выдвижения кандидатов в президенты. Мы будем выдвигать единого кандидата от демократической оппозиции, и его нерегистрация будет означать нелегитимность избрания президента. Мы оба сценария рассматриваем как рабочие. То есть нерегистрация означает бойкот выборов, поскольку они нелегитимны, регистрация – означает борьбу по возвращению России на конституционный, правовой путь.

Не понимаю, почему украинская власть терпит то, что Путин творит с украинцами России

- Вы вспомнили про Библиотеку украинской литературы в Москве. Что вы думаете по поводу ее преследований, о ликвидации диаспорных организаций – ФНКА УР и ОУР. Для чего это делается?

- Я считаю, что это признаки глубокой паранойи российского режима. Я считаю, что украинская власть и оппозиция, подчеркиваю – и оппозиция, то есть Янукович вместе с Тимошенко, вместе с Тягнибоком, вместе со всеми остальными должны жестко потребовать от Путина прекратить преследования украинских организаций России и украинской библиотеки. Его лечить надо.

Я считаю, что действия украинской власти и оппозиции должны быть абсолютно недвусмысленными и совместными, потому что речь идет о наступлении на украинскую культуру и украинскую государственность. Я не понимаю, как так называемые гордые власти Украины могут все это терпеть. Чего они молчат-то?

Украинцы должны воспрепятствовать путинизации России

- Как думаете, Украина может повторить политический путь России?

- Украина двигается в сторону России. Это смертельно опасное для Украины движение, и патриоты Украины и люди со здравым рассудком должны воспрепятствовать вот этой путинизации Украины. Я понимаю Януковича, ему главное захватить власть любой ценой и ее удерживать как можно дольше. Не от большого ума он это делает, на мой взгляд, и кончит плохо. Пусть посмотрит лучше, куда уехал президент Туниса и куда ему, бедолаге, придется ехать. Пусть посмотрит, как сейчас относятся к Лукашенко во всем мире. Не надо ему этот бред повторять. Я понимаю, что демократической страной управлять сложнее, надо учитывать мнение окружающих, идти на компромиссы, надо выслушивать глубоко неприятных людей, надо следовать правилам, а не понятиям, что для Януковича особенно тяжело, поскольку у него прошлое иное. Там понятия в основном, а не правила.

Только на пути к демократии и защите людей Украина станет процветающей страной, а украинские люди будут жить лучше русских – если у нас останется диктатура.

Мы почему-то не учимся на чужих ошибках и повторяем их. Не надо этого делать.

Я бы хотел сказать, что преследования украинской оппозиции сейчас (внимательно слежу за этим, хотя меня сложно отнести к большим почитателям Юлии Владимировны Тимошенко), чем бы оно ни было мотивировано, ведет к установлению диктатуры. Я не считаю Тимошенко святой и не собираюсь быть ее адвокатом, но могу сказать, что то, что сейчас происходит (массовое преследование украинской оппозиции), – это прямая дорога к диктатуре, а значит – к нищете и бесправию. Поэтому политически мотивированные процессы надо заканчивать.

Медведев три года работает президентом, но так им и не стал

- Вы говорили, что Россия вступает в избирательный процесс. При этом, как говорят во властном тандеме Медведева – Путина, со временем определятся, кто же из них будет баллотироваться. По вашему мнению, кто из этих российских политиков выдвинет свою кандидатуру? И вообще, какова роль президента России в сегодняшних российских реалиях?

- Медведев почти три года работает президентом, но так им и не стал. Его никто всерьез не воспринимает. Он говорит, что не надо вмешиваться в решение суда, а Путин говорит, что «вор» должен сидеть в тюрьме. И, в конце концов, судья Данилкин сажает Ходорковского на 14 лет. Медведев говорит, что свобода лучше, чем несвобода, а меня закрывают в клетку перед самым Новым годом и держат в нацистских условиях. То есть этого человека никто президентом не считает. Думаю, для него это личная трагедия… Медведев мог стать президентом, если бы помиловал Ходорковского, отменил цензуру, уволил Путина с работы, для этого ему даже парламент не нужен. А так он производит впечатления человека очень слабого и жалкого.

Безусловно, и Путин, и Медведев хотят сесть в президентское кресло. Причем, думаю, уровень желания примерно одинаковый. На сегодня объективные шансы захватить это кресло есть у Путина. Оцениваю его шансы как 90%, а шансы Медведева – 10%. Путин контролирует спецслужбы, бизнес, крупнейшие медиаресурсы, губернаторов. То есть все серьезные решения, в том числе посадка Ходорковского, наши аресты – это все решал Путин. Медведев в это время на лыжах катался, в «Твиттере игрался, может быть, в блоге своем писал.

На меня в Генпрокуратуру написал донос сурковский петушок

- Исходя из этого, каковы шансы у демократической или, как говорят ваши оппоненты, «несистемной оппозиции»?

- Нам их суета подковереная, кремлевская борьба не интересна. Нам все равно. У нас абсолютно своя повестка дня, и мы абсолютно не согласны с их курсом на мафиозное государство, которое они построили. У нас есть своя программа вывода страны из этого глубочайшего развала, в который Путин вместе с Медведевым ее поверг. Нам все равно, что они будут решать. Мы будем действовать в рамках той повестки, о которой я рассказал.

- Некоторые российские депутаты попросили Генпрокуратуру России проверить, не финансируют ли вас из-за рубежа…

- Я знаю, это сделал депутат Биляков. Это известная «шестерка» сурковская. Кстати, его декларация о доходах абсолютно лживая, поскольку у него целый парк автомобилей, который может иметь только миллиардер, а он говорит, что живет на зарплату врача. Это обычный сурковский петушок. Он написал в Генпрокуратуру донос. Мне нравится, что он это сделал. Могу вам по секрету сообщить, что я никогда в жизни не получал ни одной копейки из-за рубежа. Я отлично знаю, что это незаконно. Я один из главных противников действующего режима и знаю. что у Путина действует принцип «друзьям – все, врагам – беспредел». Поэтому закон нарушать в такой ситуации категорически никому не рекомендую и сам придерживаюсь этого принципа. Так что с нетерпением жду ответа из Генеральной прокуратуры. Очень надеюсь, что господин Биляков этот ответ обнародует, а не будет тихо прятать его у себя в серванте.

- Можете нам сказать, за какие средства вы живете сейчас?

- Я уже отвечал на этот вопрос у себя в блоге. Повторяю, я 13 лет не работаю в правительстве. И за это время заработал деньги, чего и вам желаю. Первая удачная инвестиция – конец 98-го года – покупка акций «Газпрома». Тогда они стоили 10-15 центов за штуку, а потом поднимались в цене до 10 долл. Деньги на покупку этих акций – 60 тыс. долл. – заработаны мною чтением лекций в европейских и американских университетах.

В 2004 – 2006-м я занимался строительством коммерческой недвижимости в Москве вместе с Игорем Линшицем (концерн «Нефтяной», при этом никогда не работал в Банке «Нефтяной» вопреки утверждениям сурковских пропагандистов). Мы построили большой офисный центр «Бронная-Плаза» и «Серебряный город» на Серебрянической набережной.

Кроме того, на протяжении последних лет я активно инвестирую в российский фондовый рынок – это единственный бизнес, который путинская группировка отнять у меня не может. Иначе надо закрывать биржу и отбирать у всех компьютеры.

Что касается декларации, где указан доход в 6 млн долларов… Согласно правилам, действующим в России, это именно доход, а не прибыль, которую я получил, торгуя акциями. То есть это сумма средств, которую я получил, продавая акции. Только надо иметь в виду, что я их еще и покупал. Причем в течение года я многократно покупал и продавал разные акции на рынке. Если у вас есть тысяча рублей, и вы в течение года миллион раз покупали на эту сумму акцию и продавали их, — то в декларации вы должны будете указать миллиард в качестве дохода. Так что цифра, представленная в декларации, к моему чистому годовому доходу никакого отношения не имеет.

Роман Цимбалюк
("УНИАН", Украина)

Виктора Януковича обвинили в построении полицейского государства

Депутат от украинской оппозиции обвинил президента Януковича в построении полицейского государства. Президентская администрация категорически отвергает обвинения в том, что власти хотят "посеять страх в обществе"...

ИноСМИВиктора Януковича обвинили в построении полицейского государства
Депутат от украинской оппозиции обвинил президента Януковича в построении полицейского государства. Президентская администрация категорически отвергает обвинения в том, что власти хотят "посеять страх в обществе".

Вместо того, чтобы развивать вооруженные силы страны, администрация президента Украины содействует усилению структур, "которые будут защищать власть от народа, а не народ от внешней агрессии", заявил депутат Верховной рады от фракции "Наша Украина", экс-министр обороны Анатолий Гриценко. Он обвинил президента Виктора Януковича в построении полицейского государства и подчеркнул, что "термин "полицейское государство" - не бранное, а политологическое понятие".

Противоречия оборонной стратегии

Объявив Украину внеблоковым государством, Виктор Янукович не предпринял адекватных мер, которых требует нейтральный статус, считает Анатолий Гриценко. Он напомнил, что в этом случае армия любой страны уже не может полагаться на союзников, а должна надеяться только на себя. И что ей придется выполнять намного больше функций, чтобы обеспечить защиту государства от внешнего агрессора.
Все это, по словам Гриценко, означает, что вооруженные силы страны должны иметь гораздо больший бюджет и лучшее материальное обеспечение. Вместе с тем, считает бывший министр обороны, Янукович демонстрирует "приоритетное отношение" к прокуратуре, Службе безопасности Украины, милиции и внутренним войскам.

Прокуратуре платят больше

Для того, чтобы убедиться в справедливости обвинений Гриценко, достаточно вспомнить о предвыборном обещании Виктора Януковича совершить переход на контрактную армию уже в самые ближайшие годы, сказал в интервью Deutsche Welle директор Международного института демократий Сергей Таран. Сегодня это обещание, как отметил эксперт, практически забыто и "никак не озвучивается госчиновниками".

Кроме того, недавно опубликованный закон Украины о госбюджете на текущий год, по словам Тарана, свидетельствует о значительном росте финансирования органов прокуратуры и силовых структур. В то же время бюджетное содержание украинских военных либо осталось на прежнем уровне, либо подверглось сокращению.

Европейские структуры уже неоднократно заявляли, что служба безопасности и другие силовые структуры выполняют на Украине несвойственные им функции преследований журналистов, правозащитников и политических оппонентов власти. А "озабоченность нарушением основных прав человека на Украине высказали не только в ЕС, но и такие экспертные структуры в США, как Freedom House", - напомнил Сергей Таран.

Необратимые перемены

Эксперт также отметил, что активность милиции, прокуратуры и спецслужб при выполнении "несвойственных им задач" стала заметна уже в первые месяцы после победы Януковича на президентских выборах. Таран пояснил это тем, что "к власти вернулись те же люди, которые были активными деятелями режима президента Леонида Кучмы, и от них было бы наивно ожидать чего-либо другого". В то же время Таран считает, что откат в авторитарное прошлое сегодня является весьма трудной задачей. Ведь за пять лет относительной свободы Украина стала более открытой и свободной страной. По мнению эксперта, широкое распространение интернета сделало невозможным возврат к тотальному контролю информационного пространства.

Александр Савицкий
("Deutsche Welle", Германия)

Вступление в ЕС - стратегический выбор Киева

В интервью австрийской Die Presse заместитель главы внешнеполитического ведомства Украины Павел Климкин опроверг обвинения в адрес правительства, касающиеся вмешательства в систему правосудия, и назвал вступление в ЕС безусловной целью своей страны...

ИнопрессаВступление в ЕС - стратегический выбор Киева
В интервью австрийской Die Presse заместитель главы внешнеполитического ведомства Украины Павел Климкин опроверг обвинения в адрес правительства, касающиеся вмешательства в систему правосудия, и назвал вступление в ЕС безусловной целью своей страны.

По мнению украинского политика, из темы визовой либерализации в переговорах между Украиной и ЕС должен быть удален политический аспект - только в таком случае процесс будет поставлен на "прагматично-технические" рельсы.

Останавливаясь на отношениях с Россией, Павел Климкин возражает против сравнения ЕС и России "с точки зрения внешнеполитического выбора Украины". "Будущее членство в ЕС является стратегическим выбором Украины. Но это не мешает нам развивать стратегическое партнерство с Россией. Это не мешает углублять стратегические отношения с США, а также никак не отражается на наших отношениях с другими странами, например с Китаем", - указал замминистра.

Что касается газового бизнеса с Россией, на вопрос австрийского журналиста о том, что Москва нередко использует в газовом секторе механизмы давления на соседей, украинский чиновник ответил: "Россия - производитель, ЕС - потребитель, а Украина - важнейший транзитер. Все стороны должны работать слаженно".

Вместе с тем Климкин выразил мнение, что газопровод "Южный поток" является экономически неэффективным проектом. "Это чисто политический виртуальный проект. В настоящий момент у нас существует отлаженная украинская система по транзиту газа и есть желание эту систему модернизировать".

Комментируя отчет американской правозащитной организации Freedom House, в котором Украина переместилась в "частично свободные" страны вследствие ситуации со свободой слова, давления СБУ на СМИ, а также роста вмешательства политики в систему правосудия, Климкин заявил, что не видит причин для подобных обвинений. "Взгляните на атмосферу в стране, на наличие живых дискуссий, например недавние обсуждения различных постановлений для нового налогового законодательства. Не это ли очевидные признаки демократии?" - сказал Климкин.

Хельмар Думбс | Die Presse

Комментарии | Подписаться
Луганские новости:
  • Закон о реинтеграции Донбасса примут в ближайшие недели
  • Тина Кароль рассказала, чем отличаются жители Донбасса
  • На Луганщине блокируют КПП
  • Что в Беларуси думают о соседях едущих наемниками в Донбасс
  • Явлинский обещает остановить деградацию Донбасса
  • Главарь рассказал, кого в Донбассе финансировал Ахметов
  • На Луганщине молятся батареям
  • Сторонницу русского мира из Донбасса выставили из больницы
  • Сценарии будущего для Донбасса и всей Украины
  • На Луганщине население все чаще нападает на боевиков

  • Новости Украины и мира:

    На радиостанцию ворвался неизвестный и ударил ножом в горло ведущую
    Профессора Лебединского спасли от смерти в реанимации Киева
    Беглые регионалы финансируют палаточный городок перед Радой
    В России запретили Порнофильмы
    В России заявили, что их оружие не подчиняется законам физики
    Киев останется без воды
    Венгрия и дальше будет бороться против Украины
    На Евровидение-2017 обнаружили миллионные нарушения
    Стоимость Bitcoin превысила 6 тысяч долларов
    Россияне назвали национального супергероя


    Загрузка...

    [Главная] [Луганск] [Украина] [Шоу-бизнес] [Общество] [Интернет] [Фотогалереи [Поиск]
    WWW.LUGANSK.INFO
     


    Rambler's Top100

     Контакты

    2002-2017 Луганск.info

    Луганск, Украина