"Молодогвардеец"
Газета Луганської обласної ради «Известия Луганщины» №2(70) за березень 2009 року надрукувала повідомлення, що в Луганську збираються встановити пам’ятник цариці Катерині ІІ. Заступник луганського міського голови Заза Зухбая зауважив: «Мы должны чтить свою историю».

Українці шанують свою історію. Пам’ятають вони і про неабиякі «заслуги» перед Україною цариці Катерини ІІ. Ось її здобутки: 1764 року скасовано посаду гетьмана України, 1765 року скасовані Слобідські козацькі полки, 1775 року знищене Військо Запорозьке Низове, 1782 року скасовані Гетьманські козацькі полки, а 3 травня 1783 року указом цариці Катерини II в Україні було запроваджене кріпацтво.

На теренах Луганщини часто чуємо несамовиті волання деяких осіб про те, що, мовляв, тут усе «почалося від «матушкі Єкатєріни». Навіть стародавню тюркську назву річки Айдар (біла річка) дехто пояснює, начебто колись цариця Катерина подорожувала кудись землями Луганщини. І тут для неї зловили у річці величезну рибину. Тоді цариця у захопленні вигукнула «Ай дар!» Насправді ж назва річки Айдар існувала ще за кілька сторіч до народження на світ цариці Катерини II. Адже маємо відомості про те, що 1559 року козацький гетьман Дмитро Вїщневецький (Байда) разом зі своїми козаками розбив на річці Айдарі татарський загін. Нагадаємо, що в ті часи у Москві правив ще цар Іван Васильович (Грозний). А цариця Катерина II на теренах Луганщини взагалі ніколи не була.

Що вже казати про інші факти місцевої історії, які перебріхуються безсоромно і зухвало. Так у 1995 році луганська місцева влада урочисто святкувала двохсотріччя БІД часу заснування міста Луганська. Але чому ж двохсотріччя, адже зимівник запорозьких козаків Кам’яний Брід, який дав початок місту Луганську, існував уже понад триста років тому? Він належав до Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового. З часом цей зимівник перетворився на село з тією ж назвою. Село Кам'яний Брід було великим і багатолюдним, про що свідчить те, що воно від 1811 року мало навіть власний герб.

Якщо ж казати про виникнення Луганська як міста, то це сталося лише 1882 року, коли село Кам’яний Брід і селище Луганський Завод булі з’єднані між собою. Цей населений пункт названо містом Луганськом, і він став центром Слов’яносербського повіту Єкатеринославської губернії.

Та повернемось до кінця XVIII сторіччя. 1783 року Російська імперія загарбала Крим, знищивши Кримське ханство. Наступним мав бути загарбаний Кавказ. 22 травня 1791 року російські війська на чолі з генералом Текелієм (він же громив й Підпільненську Запорозьку Січ у 1775 році) приступом здобули фортецю Анапу. Для ведення війни були потрібні гармати та боєприпаси. Возити їх з Уралу, де вони виготовлялися, було довго і дорого. Тому царський уряд вирішив збудувати гарматний завод на півдні імперії, ближче до Кавказу, Загарбницькі наміри царату щодо Кавказу були трохи пригальмовані війною з Наполеоном 1812 року. Та вже 1817 року розпочалася Кавказька війна, яка тривала аж до 1864 року.

Отже, за допомогою гармат і куль до них, що були виготовлені на Луганському гарматному заводі, протягом 47 років російські війська приборкували та нищили народи Кавказу. Цим, мабуть, дехто пишається. Може, грек з Кавказу, заступник міського голови Маноліс Пілавов? Чи інший заступник мера – грузин Заза Зухбая?

А чого вартий герб міста Луганська, затверджений Луганською міською радою у 1992 році! Це власне є відновлений герб міста часів Російської імперії, що був «височайше утвєрждьон» російським імператором Миколою II 22 квітня 1903 року. На ньому в горішньому кутку на блакитному щиті розташована золота літера «Є», оточена дев’ятьма шестикутними зірками. У часи Російської імперії це був герб губернського міста Єкатєрінослава, і це означало приналежність міста Луганська до Єкатєрінославської губернії. Зараз же, коли ця губернія вже не існує, коли місто Єкатєрінослав має назву Дніпропетровськ і зрештою, коли сам Луганськ став обласним центром, за всіма правилами геральдики і здоровим глуздом, колишнього герба міста Єкатєрінослава на сучасному гербі міста Луганська не повинно бути. Але цей символ невігластва є, він роздруковується і малюється скрізь з єдиною метою – втовкти таки у голови мешканців міста те, що Луганськ був заснований не запорозькими козаками, а царицею Катериною II.

То ж яку історію шанує Заза Зухбая?! Чи може він має бажання спорудити у Грузії пам’ятники монгольському хану Тамерлану, а також бодай одному з турецьких султанів?!

Ігор Саєнко, місто Луганськ