HTH

Таку оцінку країні поставили експерти авторитетного американського журналу «Міжнародна політика». 72 держави оцінювали за 4 критеріями: економічна інтеграція, персональні контакти, розвиток технологій та участь у світових організаціях.

У світі 37 найвпливовіших структур: універсальні, регіональні, міжрегіональні. Найвідоміші – ООН, ЄС, Рада Європи, Ліга арабських держав, МАГАТЕ, НАТО, ОБСЄ, МВФ тощо. Україна членствує у 9 організаціях такого штибу, а загалом у близько 50 різних об’єднаннях та понад 100 їх постійних або тимчасових органах.

Глобалізація ж – це об’єктивна реальність, кажуть експерти, - як би її не ігнорували. Це – ані добро, ані зло. Просто реалії. Україна ж не страус, щоб ховати голову у пісок цивілізації, але має реально оцінювати свої потенції.

Вероніка Мовчан, Інститут економічних досліджень та політконсультацій: «Будь-яке місце у рейтингу – це дуже велика умовність. Треба говорити не про те, яке місце Україна посіла, а що Україна отримала від участі в тих чи інших структурах».

Валерій Чалий, Центр політичних досліджень імені Разумкова: «Тому Україна, яка, мабуть, не може бути на рівних зі США чи з європейськими країнами, чи з Китаєм, повинна співвідносити свої можливості зі своїми бажаннями».

Глобалізація передбачає лібералізацію. Це правило, за яким змушений грати весь світ. І Київ тут не в лідерах. Однак впливові структури світу розраховують на Україну, кажуть економісти.

Дмитро Ляпін, Інститут конкурентного суспільства: «Я думаю, що більша частина з них готова. За умови, що Україна продемонструє певне розуміння вектору свого розвитку. Якщо ринкова економіка, то давайте будемо зменшувати державне втручання».

Олексій Блінов, Міжнародний центр перспективних досліджень: «Можна дуже мало навести прикладів тих країн, які є глобально дуже відкритими, є ключовими глобальними економічними гравцями, але які мають закриту економіку».

Фахівці зауважують: значна кількість структур для членства - це непогано. Однак «сидіти на кількох стільцях» важко та малоефективно. Краще вже «стояти» з високо піднятою головою, або ж чітко та на роки визначити пріоритети.

Василь Юрчишин, Центр політичних досліджень імені Разумкова: «Без належної економічної політики, без стратегії розвитку, без програми діяльності уряду – чого у нас зовсім немає: ані стратегії, ані програми тощо. Нам важко сподіватися на щось».

Михайло Гончар, Центр чорноморських досліджень «НОМОС»: «Можливо, членство в якійсь організації нічого не дає нам сьогодні, але може щось дати на завтра чи на післязавтра».

Чому Україна досі не членствує там, куди так рвуться окремі політики, урядовці та президент – питання. Без спільної консолідації суспільства навколо зовнішнього вектору розвитку Україну й далі розриватимуть протиріччя. Люди наслухалися високих фраз на кшталт «ми маємо». Час пояснити, чому не робимо? Або відверто сказати: не можемо, не вміємо, не будемо. Чи просто: «Не знаємо як. Народе, підкажи...»