"Економічна Правда"
Два дні тому на шахті ім.Засядька, що є однією із найкращих в Європі за рівнем системи безпеки та виробничим обладнанням, а також однією із найглибших та найнебезпечніших в Україні, стався черговий вибух метану. За попередніми даними, катастрофа забрала більше 70 людських життів. Доля ще десь 30 шахтарів досі невідома.

Шахта ім.Засядька, фактичним власником якої є депутат багатьох скликань "регіонал" Єфим Звягільський, є однією із найприбутковіших в Україні та найнебезпечніших через велику концентрацію метану в породі. І незважаючи на те, що на підприємстві увесь час проводяться необхідні профілактичні роботи, а метан постійно відкачується і навіть використовується для обігріву будинків, нещасні випадки із вибухами газу чи його небезпечними викидами не рідкісні для підприємства.

Так за останні 10 років на шахті сталося шість аварій із смертельними випадками, остання з яких трапилася у вересні 2007 року, коли через викид газу в забої на глибині 1078 метрів задихнулося 13 шахтарів. Нинішня ж аварія, яка, до речі, трапилася на тій же ділянці, вже стала другою за кількість жертв в останньому десятилітті. Більше шахтарських життів, 81 особу, поховав лише вибух на шахті ім.Баракова у березні 2000 року.

Причини аварії наразі з’ясовує спеціальна комісія Держгірпромнагляду, проте її учасники поки що не змогли оглянути безпосередньо місце аварії. Адже в шахті й досі остаточно не погашено пожежу, яка виникла після вибуху і час від часу розгоряється знову. Поки що комісія лише опрацьовує показання приладів та опитує свідків і потерпілих.

В той же час, як повідомив "ЕП" заступник голови профспілкового комітету шахти Анатолій Ломов, за однією із версій вибух стався під час буріння, яке мало на меті дегазацію одного із вугільних пластів. Проте нічого визначеного поки що не можна сказати. "Єдине, що зараз можна стверджувати це те, що відбувся вибух метану. Причини вибуху поки що не з’ясовано", - повідомив прес-секретар Держгірпромнагляду Андріан Галач.

Єдиним, хто більш-менш визначено висловився про причини вибуху, виявився прем’єр-міністр Віктор Янукович, який прибув на місце події в числі інших можновладців, серед яких були міністр надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич, віце-прем’єр з питань ПЕК Андрій Клюєв, міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб і нарешті сам президент України Віктор Ющенко.

Тож за словами Віктора Федоровича головна причина аварій це, як не дивно, неминучість таких випадків у вуглепромі. "Ця аварія в черговий раз підтверджує те, що людина безсила перед стихією. Від подібних випадків не застрахована жодна шахта в світі", - сказав він.

Безумовно, дещиця правди в словах прем’єра все ж таки є, проте статистика таких випадків, зокрема на приватних шахтах, де систему безпеки налагоджено значно краще ніж на державних, спонукає замислитися над тим, що значущість випадку і неминучості у таких ситуаціях може бути занадто перебільшена.

Якщо подивитися на статистику, яку щороку сумлінно підбиває Держгірпромнагляд, кількість смертельних випадків на українських шахтах за останні кілька років дещо збільшилася. Наприклад, у минулому 2006 році їх сталося на 12 (168 випадків) більше, ніж у 2005-му (156 випадків).

Причому число загиблих збільшується не тільки на держпідприємствах, на багатьох з яких через брак коштів і корупцію при розподілі бюджетних дотацій на охорону праці система безпеки знаходиться просто в жахливому стані. Кількість смертей побільшала і на приватних шахтах, де власники на безпеку витрачають чималі кошти. Наприклад у звітності Држгірпромнагляду зазначено, що у 2006 році на аварії в приватних шахтах припало 41,7% всіх загиблих гірників (70 смертельних випадків з 168).

І це при тому, що в Україні приватних шахт в два рази менше ніж державних (184 проти 389). Таким чином на кожну державну шахту припадає 0,25 смертей шахтарів, а на кожну приватну - 0,38.

І шукати причини тут у недостатньому обладнанні не слід, адже, як зазначалося, приватники витрачають на це чималі гроші. На думку фахівців, справа у двох ключових речах.

Перше – оскільки зарплатня шахтарів залежить від виробітку, самі гірники свідомо йдуть на порушення правил безпеки і зостаються під землею значно довше, ніж ті дозволяють, аби заробити більше. Власнику, в свою чергу, є вигідним збільшення обсягів видобутого вугілля, тому він, трапляється, закриває очі на порушення правил безпеки.

Деякі фахівці вважають, що вирішенням цієї проблеми може стати введення системи погодинної оплати праці шахтарів, проте ці заходи не можуть бути панацеєю.

Друге – видобуток вугілля на глибині більше 1000 метрів завжди є небезпечним і вимагає особливих технологій видобутку і системи безпеки. Держгірпромнагляд щороку зазначає і ухвалює відповідні рішення про підвищення державного контролю, створення та впровадження нових наукових та технологічних розробок, підготовку необхідних держпрограм тощо. Проте ситуація повторюється із року в рік.

"Попередні експертні комісії, що розслідували причини подібних трагедій, вже ухвалювали рішення про заборону видобутку вугілля на великих глибинах, - говорить голова Конфедерації незалежних профспілок гірників Михайло Волинець. – Проте це з одного боку енергетична безпека держави, з іншого – робота коксохімічних, металургійних комбінатів, електростанцій тощо. В усіх цих галузях отримуються надприбутки і височенна рентабельність. Зрозуміло, що в такому випадку вони не будуть зупинені, тому що життя людини в Україні нічого не коштує".

Є думка, що аби зменшити смертність від нещасних випадків на шахтах слід було б скоротити видобуток вугілля. Але тут є два значних аргументи проти. По-перше, на світових ринках може просто не знайтися потрібної нам кількості вугілля, а, по-друге, - імпортована сировина буде значно дорожча від вітчизняної, що навряд чи сподобається промисловим споживачам, які нізащо не захочуть втрачати свої надприбутки.

"Польща зараз вже виставляє ціну на енергетичне вугілля близько $110 доларів, а вітчизняне після підняття ціни на 60% коштує в два рази дешевше - $60 ", - говорить Волинець.

Що ж до російського вугілля, то судячи із цінової політики нашого північного сусіда на газ та нафту, Україні навряд чи буде доцільною залежність від РФ ще й у вугіллі.

Тож у найближчому майбутньому єдиним доступним засобом для вирішення шахтарської смертності є удосконалення системи державного нагляду та заходи, що зроблять її прозорішою. Адже на якусь реструктуризацію галузі, якою вже багато років на словах займається влада, сподіватися не доводиться, бо досі не існує навіть хоча б якихось детальних планів реструктуризації та відповідного законодавства, яке б дозволило її провести.

А для вдосконалення системи нагляду, на думку експертів, слід розібратися в першу чергу із корупцією в Держгіпронагляді, котрий закриває очі собі та іншим на виконання правил техніки безпеки. Подекуди на державних, подекуди на приватних шахтах. Вугільники стверджують, що будь-якого дозволу від цієї структури можна домогтися за хабара. Якщо вугільники помиляються, хотілося б почути альтернативну версію, чому шахта ім. Засядька досі працює, якщо вона найглибша та найнебезпечніша.

Антоніна Бажан

Заголовок

Заголовок

111... читать дальше >>>