"Молодогвардеец"

Мене, як людину, що жодного разу не потрапляла далі Запоріжжя в східному від Івано-Франківська напрямку, в Луганську багато речей відверто вразили. Перша думка, що приходить в голову після побаченого, це те, що Луганськ є містом контрастів. Звичайно, шановні читачі, ви можете зауважити, що для людини, що вперше побувала у будь-якому місті, все буде незвичним, і, можливо, це правда. Тому я просто розповім про побачене

Контрасти

Спершу про те, що ви можете бачити, вийшовши з приміщення вокзалу. Це доволі моторошний район одно-двоповерхових житлових будинків, що розташувався зліва від естакади, яка веде від вокзалу в центральну частину Луганська. Деякі з них перебувають у просто жалюгідному становищі, а перед ними – стихійне сміттєзвалище, котре чомусь ніхто не прибирає. А поряд одразу контраст – на пагорбі біля згаданого «житлового массиву» височіє елітна нещодавно зведена висотка.

Якщо говорити про нерухомість, то ця сфера у Луганську дуже відрізняється від нерухомості в Івано-Франківську. У Луганську переважно будують торгові заклади. Житло ж зводиться у дуже малій кількості. Така різниця пояснюється напевне тим, що на Заході України за заробітчанські гроші люди мають набагато кращу можливість придбати нове житло, ніж на Сході, де переважна частина населення працює на Батьківщині, а якщо і їздить «за бугор», то переважно в Росію, де нашому братові платять менше, ніж в Європі та за океаном.

Центр Луганська переповнений різноманітними нарядними торговими центрами, маркетами, багато також і офісних центрів. Мода на скляний зовнішній дизайн характерна не тільки для прикарпатських архітекторів. В Луганську таких скляних дзеркальних монстрів хоч відбавляй. А поряд з ними часто можна побачити не вельми доглянуті помешкання корінних жителів.

Відпочинок
з відчуттям депресії

Суперечливі відчуття залишились від прогулянок місцями для відпочинку городян. Більшість парків та скверів перебувають у дуже запущеному стані. У таких парках чомусь не ремонтують розбиті вуличні світильники, не прибирають опале осіннє листя, та й плитка, якою вимостили алеї ще за радянських часів вже розбита і своїм виглядом просто волає про заміну. Найхарактернішим у цьому плані є парк на честь 1 Травня. Колись навколо паркового танцмайданчику було живописне озеро, звідти витікала невеличка річечка і впадала у став, що розташований у протилежному боці парку. Тепер від річки залишилося тільки русло, став заріс зеленими водоростями і більше схожий на болото.

У парку атракціонів, що розташований тут же, – тиша. Працює тільки одна каса. Якщо хочете прокататись на одному з атракціонів, підходьте до тієї каси, купуйте квиток і з вами відправлять працівника, що запустить для вас атракціон. Очевидно, на утримання більшої кількості персоналу банально немає грошей.

Дух «совка»

Радянське минуле у місті не здає своїх позицій. У Луганську є парк на честь 30-річчя ВЛКСМ (його нещодавно перейменували на парк імені «Молодої гвардії», проте кам’яна таблиця зі старим топонімом залишилась), є вулиця Советська, донедавна була вулиця Карла Маркса. У місті є три великих пам’ятники Володимиру Леніну (і це не враховуючи тих багатьох «Іллічів», що розташовані на територіях місцевих заводів та фабрик), пам’ятники Феліксу Дзержинському, Клименту Ворошилову, є сквер з бюстами героїв-революціонерів. Є навіть цілий Ленінський район.

Абсурд

Варто також розповісти про зовсім унікальні речі, побачені у Луганську. Для початку, містом роз’їжджають мікроавтобуси з написом російською мовою «Отключение газа». У місті, очевидно, проблеми з заборгованістю населення за газ дійшли до такої межі, коли прийшла пора створювати окремі «спецзагони» по відключенню газу. Напевне, це приносить свої плоди. Адже побачивши таке авто у своєму подвір’ї багато боржників жахнуться і стрімголов побіжать погасити борги, щоб часом саме їх цього разу не відключили.

Напевне напружені взаємовідносини склались у правоохоронних органів з громадськістю міста. А чим ще можна пояснити те, що на масивних залізних дверях одного з відділків міліції з зовнішнього боку немає дверної ручки? Зайти туди, напевне можна тільки проказавши якусь кодову фразу... Прямо не відділок міліції, яка, як відомо, має бути з народом, а якийсь надсекретний бункер.

«Туризм»
у Луганську

Досить дивно, що у Луганську є багато пам’ятників та визначних місць, але до них не водять екскурсії, деякі з таких місць знаходяться у занедбаному стані. Розвиток туризму для тамтешніх можновладців, очевидно, не є пріоритетом. Усі делегації везуть у Краснодон у музей «Молодої гвардії» і, як кажуть у народі, «не парять собі голови».

З тильної частини Луганського краєзнавчого музею стоять два британських танки Mk («Mark») V часів Першої світової війни. Таких машин у світі залишилось всього п’ять. Так от замість того, щоб зробити з цих унікальних речей один з центральних цікавинок для туристів або простих гостей міста, танки фактично залишені напризволяще. Так, їх нещодавно пофарбували зеленою фарбою, проте при огляді з близької відстані видно, що колись грізні бойові машини перетворені на попільнички та смітники. Нещодавно «Марками» зацікавились англійці, вони запропонували проект по реставрації та реконструкції пам’яток, але все застопорилось, коли справа дійшла до пошуку грошей під це.

Жахлива історія трапилась із ще одним місцем, пов’язаним з історією міста. Було у Луганську масове захоронення італійських вояків, що залишилось з часів війни. Очікувалось, що на цьому місці буде зведено монумент пам’яті, або ж буде проведено перезахоронення праху тих людей. Проте несподівано там почалось будівництво чергового закладу торгівлі. Археологи запротестували, до міськвиконкому приносили людські кістки, що їх разом із землею зачерпували ковшами екскаватори. Проте міська влада видала історичне рішення – в односторонньому порядку було вирішено, що на тому місці ніяких захоронень немає. Будівництво продовжується і понині.

В Луганську ви не знайдете місць, де можна було б придбати сувеніри, що характерні тільки для цієї землі. Окрім буклетів з фотографіями краєвидів Луганська, брелоків з гербом міста та фарфорових фігурок людей в українському національному одязі, вашому покірному слузі не вдалося знайти ніяких пам’ятних речей про місто. Звичайно, кому не потрібна пам’ятка на роки, той може придбати торт «Шахтарський» та горілку місцевого виробництва, але це вже з іншої опери…

Одне є беззаперечним – місту ще є до чого прагнути і є над чим працювати.

Микола Волков,
Луганськ – Івано-Франківськ