Cxid-info Вголос - про полiтику

Фігура теперішнього першого заступника голови Луганської ОДА, львів’янина Зіновія Гузара є доволі колоритною навіть за львівськими мірками. Тому цілком логічною видається підвищена цікавість до його особи мешканців крайнього сходу України, яким чи не вперше довелося на власній шкірі відчути, що таке „галицька ментальність”. Тому „Вголос” пропонує всім свій варіант неофіційної біографії Зіновія Тадейовича.

Отже, Гузар Зіновій Тадейович народився 13 серпня 1957 року у м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області. За його власним зізнанням, дуже рано почав сам заробляти на життя – з 17 років, коли поєднував навчання у Львівському державному медичному інституті, до якого вступив у 1973 році, з роботою санітаром, а згдом - медбратом Львівської обласної дитячої лікарні. Інститут закінчив 1979 року за спеціальністю лікар-педіатр. Після закінчення за розподілом опинився в Міністерстві шляхів сполучення, на Забайкальській залізниці, в Амурській області, місто Білогорськ. Після цього повернувся на Львівщину, де став спочатку заступником головного лікаря, а через чотири роки — головним лікарем району. Відтоді постійно працював у медичних закладах Львова.

До активної політичної діяльності Зіновій Тадейович включився на світанку відродження незалежності України, ставши членом Народного Руху, очолюваного В’ячеславом Чорноволом, в лавах якого залишається дотепер. Саме членство в Русі вперше привело Зіновія Гузара на Луганщину: у 1991 році він понад місяць працював там над підготовкою референдуму та виборів президента.

Тричі поспіль обирався депутатом Львівської міської ради. З жовтня 1995 року по вересень 2002 року займав посаду начальника управління охорони здоров'я, заступника директора департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради. Для підвищення управлінської кваліфікації у 1999 році закінчив Львівський філіал Української Академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління), а вже цього року отримав диплом юриста у Львівському національному університеті ім. І.Франка. З 2002 по 2004 рр. - головний лікар 2-ої міської поліклініки м.Львова, а з березня 2004 року - головний лікар 8-ої міської лікарні м.Львова. В останній каденції - заступник директора департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради, член бюджетного комітету.

Саме 2002 рік можна вважати початком формування скандального іміджу Зіновія Гузара. На той час він обіймав посаду начальника міського управління охорони здоров’я, а обласне управління очолював Микола Хобзей, проти якого прокуратура намагалася порушувати зразу кілька кримінальних справ, однак безуспішно. Хоча екс-начальник облздороввідділу зараз “проходить” по резонансній корупційній справі (кажуть, його взяли „на гарячому” в Києві, де він працював після Львова), конкретно проти Гузара як керівника міської медицини ніхто нічого не порушував. Хоча без „наїздів” не обійшлося.

Тодішній начальник департаменту економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому Іван Федів звинуватив Гузара у дискредитації ідеї тендеру. Йшлося про тендер на поставку обладнання для міської станції швидкої медичної допомоги. Тендер відбувся, переможець був визначений, але з ним не було укладено угоди. Не вплинув на ситуацію і діагноз депутатської комісії, яка дійшла висновку, що тендер відбувся без порушень. Гузар заявив, що підприємець вимагав стовідсоткової передоплати, з чим міськвиконком (організатор тендеру) ніяк не міг погодитися.

Опозиційно налаштовані депутати звернулися до прокуратури та КРУ, Зіновій Гузар почав вимагати від Федіва вибачень та добровільної відставки, пояснюючи закиди на свою адресу початком передвиборчої кампанії.
Взагалі, списувати все на „ворожі голоси” для п. Зіновія справа звична. Так само він коментував здійснену півтора роки тому спробу підпалу квартири, де мешкали його дружина і теща.
Оскільки під час тендерного скандалу пан Зіновій був однопартійцем і особистим товаришем екс-мера Львова Василя Куйбіди, йому насправді нічого не загрожувало, бо за час мерства Куйбіди жоден із чиновників мерії не мав проблем із законом.

Правда, це ніколи не заважало Зіновію Тадейовичу виступати з гучними заявами в противагу чинній владі. То він проти кредиту Світового банку на реконструкцію міського водогону, то проти земельних аукціонів, то критикує міський бюджет, хоча сам є членом бюджетної комісії. Але на особливу увагу заслуговує нелюбов п.Гузара до теперішнього міського голови Львова Любомира Буняка. Саме з виборами мера, на яких переміг п.Буняк, пов’язані чутки про використання Гузаром адмінресурсу на користь Василя Куйбіди.
Подейкували, що він намагався поставити під сумнів результати спільного проекту медуніверситету та Інституту розвитку міста „Здоров’я наших дітей” через те, що співорганізатором акції виступав конкурент тодішнього мера Андрій Садовий. Хоча, за свідченням головного лікаря дитячої клінічної лікарні, проект викликав надзвичайну зацікавленість батьків, фігурування в ньому Інституту розвитку міста зчинило справжній скандал у Ратуші, бо було потрактоване як елемент передвиборної агітації директора Інституту Андрія Садового. А Любомир Буняк, прийшовши до влади, заявив, що „рухівська” команда залишила в місті комунальну катастрофу і небачену чиновницьку корупцію. Хоча, чия би корова мичала...

У використанні тиску на підлеглих Зіновія Гузара звинувачували і пізніше, коли у розпал боротьби за крісло начальника обласного управління охорони здоров’я „медична спільнота Львова” надіслала звернення до губернатора з таким текстом: “Реформування системи охорони здоров’я через запровадження сучасних досягнень медичної науки можливе лише якщо обласне УОЗ очолить професіонал і справжній патріот України, яким є Зіновій Гузар”. Заяву підписали члени постійної депутатської комісії охорони здоров’я Львівської міськради, працівники управління охорони здоров’я, а також головні лікарі кількох лікарень і поліклінік. Правда, довести ніхто нічого не зміг.

Інший скандал з персоною Зіновія Тадейовича лежав у царині професійної, тобто медичної, етики. 13-річна дівчинка, хвора на рідкісну недугу імунної системи, вимагала в керівника міської медицини 50 тис. грн. моральної компенсації за розголошення лікарської таємниці. Справа в тому, що на одній із прес-конференцій п.Гузар оприлюднив її діагноз і результати медичних аналізів, що, теоретично, підпадає під дію ст. 145 Кримінального кодексу – “Умисне розголошення лікарської таємниці”. Відповідальність за таке діяння – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів, або 3-річна заборона обіймати певні посади, або виправні роботи на термін до двох років.

Родина дівчинки звернулася до прокуратури, однак та відмовила у порушенні кримінальної справи проти Гузара за фактом порушення лікарської таємниці. Суддя винесла вирок на користь відповідача, звинувативши брата позивачки у спробі покращити свій матеріальний стан за рахунок Гузара й отримати путівку в санаторій для лікування.

Прощався зі Львовом Зіновій Тадейович у тому ж ключі – зі скандалом. 25 травня цього року хірург опікового відділення 8-ої міської клінічної лікарні Людмила Шевченко скликала прес-конференцію, на якій заявила, що головний лікар незаконно звільнив її з роботи за «прогул без поважних причин». За її словами, це було прямим порушенням законодавства, оскільки на її утриманні перебуває двоє синів-студентів, один з яких неповнолітній, а про вимушений пропуск роботи у зв’язку зі смертю матері вона завчасно попередила керівництво. Жінка стверджує, що, дізнавшись про своє звільнення, мала розмову із Гузаром, але «він навіть не хотів слухати».

Опинившись на східних теренах України, п. Гузар, схоже, не має наміру змінювати ні манеру поведінки, ні підхід до справи. За кілька місяців перебування на посаді заступника, а згодом – першого заступника голови Луганської ОДА, він вже встиг спричинитися до кількох скандалів, принципово не бажаючи „зрозуміти” сепаратистські настрої голови луганської облради і називаючи неподобством поведінку деяких місцевих журналістів. Хоча можна говорити про те, що тактика галицького „варяга” поступово завойовує прихильників серед луганського політбомонду. Та й чутки про можливе призначення Зіновія Гузара наступним головою Луганської ОДА не такі вже безпідставні, якщо врахувати переконання луганчан у тому, що його фігура є креатурою куратора Луганської та Донецької області від НСНУ Михайла Поживанова.